Катастрофічний дефіцит вугілля в Україні та вугільні "хохми"

3 ноября 2017, 10:28
член Наблюдательного совета Института энергетических стратегий
0
591

Беззаперечний факт - вугільні склади напередодні зими напівпорожні, а грошей на його закупку обмаль. Проте, шанси перезимувати без енергетичних пригод в українців усе таки є.


Учора вечір виявився щедрим на гумор та веселощі. Причиною стало прохання декількох знайомих журналістів оцінити текст популярного експерта Андрія Геруса щодо рішення уряду від 18 жовтня 2017 року про залучення ДП «Енергоринок» кредитних ресурсів. Причиною такої уваги стала стаття шанованого п. Андрія, яка була опублікована у рубриці «колонка автора» у не менш популярному виданні «Економічна правда». 

Заради справедливості слід зазначити, що «Економічна правда» попереджає своїх читачів, що колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора і не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Більше того, точка зору редакції «Економічної правди» може не збігатися з точкою зору Андрія Геруса, а також редакція «Економічної правди» не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації.

Ну що можна сказати? Повторю тут те, що сказав представникам ЗМІ. Якщо коротко – то ми ознайомились із чудовим лобістським текстом. Заодно текст вийшов веселим і таким, що піднімає настрій. Ну нічого тут не скажеш – уміє Андрій Герус як потішити, так і професійно не любити Роттердам+ і все що може призвести до подорожчання електроенергії для промисловості.

Для тих, хто не встиг прочитати чергові роздуми Андрія Геруса, то коротко ознайомлю із текстом. 18 жовтня уряд ухвалив прийняв рішення про надання дозволу ДП «Енергоринок» взяти кредит для того щоб частково розрахуватись з боргами перед вугільною генерацію. Називається розпорядження «Про заходи щодо стабілізації роботи енергогенеруючих компаній теплових електростанцій».

Офіційний мотив Кабміну: перед зимою не вистачає вугілля і треба дати енергетикам кошти на його придбання.

Позиція Андрія Геруса однозначна і він відрубує як сокирою: рішення недоречне, в галузі немає дефіциту коштів. А наявний дефіцит вугілля – це все тиск та шантаж.
Так от, що саме у мене викликало посмішку – логіка, згідно якої оті всі розрахунки урядовців та енергетиків модна викинути у смітник, а найкращим показником фінансової ситуації компаній є біржа. Ну, а далі Андрій Герус розповідає свій традиційний епос – як тільки тарифи прив’язали до Роттердаму, то акції «Центренерго» та «ДТЕК» пішли вгору. Тож, грошей енергетикам на закупівлю вугілля більше не треба. У них і так «кури грошей не клюють».

Раніше подібні «думки» я сприймав як «хохму», яку собі дозволяють «транслювати» напередодні опалювального сезону можуть далекі від економіки журналісти. Проте, шановний п. Андрій все ж таки є знаним експертом-енергетиком, екс-членом НКРЕКП та має хороший бекграунд інвестиційно-банківського досвіду.

Для себе зробив однозначний висновок – всерйоз сприймати і дискутувати з такими «хохмами» ризиковано для здоров’я. Можна пуп від сміху надірвати. Тож продовжу жартувати – ще більшими вигодоотримувачами «Роттердаму+» є компанії «Феррекспо» та «Метінвест». От дивіться: «Роттердам+» вступив у дію 30 березня 2016 р. після опублікування в «Урядовому кур’єрі». Динаміка ціни облігацій ДТЕК в квітні-травні 2016 р. склала +10,1% (як сказала би знана гадалка-віщунка із газети «Авізо» баба Земфіра – однозначно «Роттердам» магічно подіяв). А зростання по іншим українським емітентам в цьому ж періоді взагалі побило рекорди: Метінвест +21,4%, а Ferrexpo аж +21,9%. Отож, Жеваго зі своїми окатишами завинив Вовку з НКРЕКП як мінімум пляшку коньяку. А Ахметов одразу дві – і за «ДТЕК», який електроенергію виробляє, і за «Метінвест», який її купує.

Це жарти, а якщо серйозно – то лише сліпий не побачить, що в країні настає справжня «дупа» з вугіллям. Починається опалювальний сезон, а запаси вугілля на складах ТЕС вдвічі(!) менші за минулорічні на цей період.  Наголошую – вдвічі менші ніж ті, через які минулого року той таки Андрій Герус (якщо мені не зраджує пам'ять) публічно пророкував неминучі віялові відключення. Шкода, що тепер, коли ризики більші, п. Андрій воліє промовчати про небезпеку відключень. І навпаки – пише, що ДП «Енергоринок» не повинен повертати борги генеруючим компаніям, аби ті могли купити імпортне вугілля . Мовляв, в них і так гроші є, біржа ж ось про це говорить.

Але я би з цим не погодився, оскільки біржа (вугільна) говорить про інше – вартість вугілля з доставкою в Роттердамі (індекс API2) складає 2495 грн/т, а в південноафриканському Річардс Беї (індекс API4) – 2566 грн/т. І це в же з перерахунком на калорійність 5200 ккал. А в ОРЦ після усіх пост-блокадних перерахунків по формулі «Роттердам+» закладена ціна вугілля 2113 грн/т за 5200 ккал. В принципі можна і чотирикласну школу закінчити, щоб побачити різницю у декілька сотень гривень.

Як генеруючі компаніям повинні покрити різницю? Експерт Андрій Герус тут підказує – звичайно, за рахунок «більш дешевого» українського вугілля. Щоправда, його все ще видобувають в Україні, але з кожним роком все менше. Цього року буде видобуто лише 74% від потреб енергетики (решта - імпорт). І дешевим його можна назвати дуже умовно – ціна державних шахт з 1 листопада складає 2425 грн/т. Іще раз акцентую увагу – «роттердамська» формула, яку всі не люблять, бо така нині політична мода, виділяє енергетикам лише 2113 грн/т.

Єдині хто вписується в існуючу ціну – це приватні шахти. Можна, звичайно, як радять деякі політики-вічні-революціонери, їм до собівартості ціну опустити. Або, як вже було в 2014-2015 роках навіть нижче собівартості. Тільки треба пам’ятати, що наступного року з США, ПАР та Росії (так-так, Росії, адже морські порти мають логістичні обмеження) доведеться везти не 7 млн тонн, а 17. А ще через рік – всі 27. Бо особисто я не вірю, що нижче собівартості хтось буде працювати.

Повертаючись до розпорядження Кабміну. Що зробив уряд 18 жовтня – він дозволив ДП «Енергоринок» (це державне підприємство, яке електроенергію у виробників купляє, а обленерго продає) взяти кредит, щоб частково покрити свої борги перед вугільною генерацією. Знову ж таки відкидаючи емоції та зайвий популізм варто зрозуміти- не підвищили тариф вугільним ТЕС, а пообіцяли ЧАСТКОВО (2 з 9,3 млрд грн) погасити борг, аби терміново дати гроші на купівлю дорого імпортного вугілля.

Також повертаючись до «колонки» Андрія Геруса, то автор знову ж таки у стилі «сокира Троцького» відрубує гострим лезом: рішення віддавати борги «а) є несправедливим, б) не обґрунтоване об'єктивними потребами». Мовляв, обленерго винні «Енергоринку» більше, ніж він сам винен генерації. І наводить приклад розподільчих компаній групи ДТЕК (Дніпрообленерго, Донецькобленерго, Високовольтні Мережі, Крименерго, Київенерго, ПЕМ Енерговугілля), сукупні борги яких перед «Енергоринком» складають 9,5 млрд грн, а борг ДП «Енергоринок» перед генеруючими компаніями групи ДТЕК (Західенерго, Дніпроенерго, Східенерго, Київенерго) – лише 7,2 млрд грн.

На папері складно виходить 9,5-7,2=2,3. А якщо сюди додати отримані авансові платежі (2,9), то взагалі ахметівські енергетики в плюсі на 5,1 млрд грн.

Все так, тільки для мене не зрозуміло чому п. Андрій забуває «математику» і не говорить про ще одну змінну у цьому рівнянні– борги споживачів перед самими розподільчими компаніями ДТЕК, які становлять 11,5 млрд. грн. І той факт, що дистрибуція ДТЕК винна «Енергоринку» лише 9,5 млрд вказує лише на те, що «кляті олігархи» профінансували своїми коштами частину боргів споживачів – близько 2 млрд. А, значить, ще зменшили внутрішні позатарифні резерви для закупівлі імпортного вугілля. Але не будемо судити строго. Можливо, для декого борги споживачів не є такими важливими.

Тут виникає закономірне запитання – як накопичились такі величезні борги споживачів і чому їх не можна змусити заплатити? Основними чинниками заборгованості споживачів за електричну енергію є борги, що сформувались на тимчасово неконтрольованій території – 6 млрд. грн (а рецепт як змусити Захарченко, Плотницього та Путіна платити по рахунках ще ніхто, нажаль, не придумав). Крім того, є борги комунальних та державних водоканалів, ЖКП, державних шахт – це ще 4,5 млрд. грн. Ну і борги населення, що тягнуться ще з доприватизаційних часів неорганізованого ринку електричної енергії – близько 1 млрд. грн.

Тож, незалежно від політичних чи економічних уподобань експертів є беззаперечний факт - вугільні склади напередодні зими напівпорожні, а грошей на його закупку обмаль. І тут у влади є два шляхи – будувати повітряні замки, волати і стогнати про надприбутки енергетиків, або мовчки взяти і виділити кошти на закупку вугілля. Судячи з усього, уряд пішов другим шляхом. Ймовірність перезимувати без енергетичних пригод в українців потрохи підвищується.

P.S. Загальне прохання до всіх учасників дискусій (журналістів, експертів, громадських діячів сучасності) – відверту неправду не треба писати. Рішення Кабміну про надання кредиту аж ніяк не унікальне. Практика залучення кредитів ДП «Енергоринок» для часткового погашення боргів перед генеруючими компаніями вже існувала. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.11.2014 р. № 1164, ДП «Енергоринок» залучав кредит 2 млрд. грн. в АТ «Ощадбанк» для погашення заборгованості перед ГК ТЕС з метою подальшого спрямування цих коштів на оплату вугілля.
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
ТЕГИ: кредити,дефіцит,вугілля
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.