Про реформи прем’єра Гройсмана

Осінь 2017 року для українців назавжди залишиться осінню реформ!

Зусилля президента на зовнішньополітичному фронті  і в оборонній політиці стали добрим стимулом для коаліції і, сформованого нею КМУ на чолі з Володимиром Гройсманом, стимулом для завершення  законодавчого оформлення ряду реформ, без якого українській економіці довелося б сутужно. Чому саме осінь стала таким фінішем багатомісячних зусиль і дискусій? Та тому, що формування бюджету наступного року апріорі формує коло союзників для КМУ, тобто, не лише формальна коаліція, а й ситуативні союзники, через бюджетний процес, в стані впливати на формування нових правил гри не лише на наступний рік, а зі спробою Володимира Гройсмана формувати хоча б трирічний перспективний бюджет відкривається дещо ширша перспектива. Тим більше, що 2018 рік як рік розгортання президентської кампанії, котра транзитом переростає у парламентську, фактично перетворюється в арену змагальності всіх типів популізму, і 2017 рік – це єдина можливість таки «добити» законодавче оформлення незворотності змін. Адже деякі із реформ вже у 2018 дадуть відчутний результат, а саме адміністративна реформа, котру Володимир Гройсман почина в у статусі віце-премєра, а вже до кінця поточного року завершаться вибори у об’єднаних територіальних громадах, що привнесе  у життя української  провінції більше не лише фінансів, а й відповідальності . Успішні громади вже зараз демонструють суттєве покращення якості життя в своїх населених пунктах. Але додати конфліктності і спекуляцій на цій реформі, а навіть й розгорнути до рівня виборчої політтехнології  навряд чи поталанить опонентам влади. Залишиться лише відверта брехня, як у ситуації з медичною реформою. Схоже, що саме ідея завершення повного пакету реформ, зокрема законодавче їх оформлення, стає новою повісткою денною для цілої коаліції, та й для КМУ на чолі з Володимиром Гройсманом. На тлі  періодичних заяв від потенційних учасників президентських перегонів від представників влади жодного натяку на персональну участь у президентських перегонах досі не пролунало – значить ставки робиться не на персональну участь того чи іншого політика від влади, а про командну гру. Це схоже на дії екіпажу корабля під час аварії – порятуватися можна лише через командну відповідальну поведінку і через чітко координовані дії. Саме в якості координатора такої командної поведінки Володимир  Гройсман виявився відповідним своєму часу і своїй місії.

Попереду зима і нові виклики, тільки в газових суперечностях скільки ризиків приховано, але за бюджетним процесом і за битвою за «тепло в оселях» потрібно не зупинятися на щляху подальшої лібералізації умов ведення бізнесу. Той успіх, котрий вже видний за місцем України в різних світових рейтингах легкості ведення бізнесу, потрібно розширювати і зміцнювати! Адже вивільнена економічна ініціатива українців зробить нас багатшими, ніж нафта зробила нашого ворога. Земельна реформа – це ще одна можливість, і цю можливість не варто відкладати! Адже втрачений час не зробить нікого багатшим! Тож на цьому осінньому куражі треба дати шанс ВРУ 8-го скликання стати настільки ж подвижницьким, яким стало 1-ше скликання, що проголосило Незалежність України. Успішні реформи – це, якраз, і є утвердження українського успіху, української перемоги, що призведе не лише до відновлення територіальної цілісності, а й до  регіонального лідерства України. Рецепт цього лідерства і стане головною політтехнологією на президентських і парламентських перегонах у 2019 році. У разі завершення повного пакету реформ у році 2017.