В період розвалу радянської державної машини саме ця декларація визначила вектор, в якому ми рухаємося – до свободи, демократії і порядку на своїй рідній землі.
Боляче, що за 27 рік, що минув з часу тих подій ми, український народ, так і не здобули справжньої волі – економічної та політичної. І це, незважаючи на інші ключові моменти впродовж останніх десятиліть: проголошення Акту про Незалежність України, прийняття вітчизняної Конституції…
Сумно. Бо де ж наш суверенітет?! Де наша незалежність, якщо ми залежимо від російського газу, єгипетської картоплі та китайського одягу… Якщо наші діти давляться аргентинськими яблуками, а хворі в наших лікарнях гроблять себе індійськими таблетками… Якщо ми їздимо на корейських велосипедах по збудованих турками дорогах…
До всіх цих залежностей додалася ще війна, в якій ми зможемо перемогти тільки тоді, коли будемо економічно сильними, коли перестанемо бути сировинним придатком Європи, продавати ліс, метал, землю замість того, щоб продавати продукцію.
Наша команда бачить один вихід: максимально підтримувати національного виробника, розвивати промисловість, створювати робочі місця, давати людям роботу і зарплату. Тільки так ми зможемо подолати бідність та енергозалежність. Коли ми досягнемо своєї мети, свято проголошення Декларації про державний суверенітет не викликатиме питань.
Вітаю Вас, дорогі українці! Будьте вільними!