Візи з РФ як політична ідентифікація

Візовий режим з Росією експлуатує кожен по своєму. Особливо ті промислові групи , котрі були прив’язані до російського ринку. Та й в них є розбіжності.

Візи з Росією, на тлі безвізу з ЄС, перетворюються в політичний маркер, у фактор додаткової політичної ідентифікації, за принципом «свій-чужий», і в цьому його небезпека. Адже кремлівські старці зацікавлені саме в політичному самопоїданні українців через внутрішні конфлікти, а сам безвіз якраз створює прецедентну ситуацію з Кримом.

Чому , власне, український МЗС так обережно висловлюється з приводу візового режиму з РФ, апелюючи до ВРУ, і весь час наполягаючи на тому, що будь яке політичне рішення ВРУ буде виконаним. Із українських парламентських політсил головним експлуатантом теми візового режиму з РФ є Народний Фронт, але схоже, що конвертувати в електоральні рейтинги НФ навряд чи зможе, як це було й з попередньою «фішкою» НФ із Законом про спецконфіскацію.

БПП в своєму підході до введення віз з РФ більш обережний, можна сказати що голоси противників введення візового режиму з РФ чутні більше, ніж голоси прихильників. Є позиція РПЛ, і синхрон Олега Ляшка: «Ви не знайдете такого прикладу в історії, щоб воюючі країни підтримували дипломатичні стосунки. Але є багато прикладів, коли стосунки розривали і з менших причин. Коли нам розказують, що потрібно захистити своїх громадян, то є загальноприйнята практика – дипломатичне представництво здійснюють треті держави». Щодо Батьківщини і Опоблоку – то тут баба Яга проти! Навіть проти здорового глузду.

Взагалі-то найважливішою в процесі введення візового режиму з РФ може бути роль політсил, котрі мають депутатські групи у ВРУ, або окремих депутатів, але вважають електоральною базою для себе україно-російське пограниччя і східно-українські території.

Тут і «Наш край», і «Відродження», і партія Сергія Тарути «Основа». Так позицію щодо візового режиму сам Сергій Тарута артикулює досить давно. Ось його висловлювання після арешту у Москві журналіста Романа Сущенка: "Я не бачу прямого зв'язку між арештом і тим, що ми введемо візи. Це не заважатиме заарештовувати навіть з візою, якщо є бажання. Потрібно прорахувати, у кого буде більше незручностей: у росіян чи українців. На мою думку, це більше заважатиме нашим громадянам. Це тільки радикалізуватиме відносини. А нам треба домовлятися", – заявив нардеп.

Ну про радикалізацію відносин – звучить як жарт на тлі агресії РФ. Але мова не про примиренство, швидше за все, а про те, що Україна повинна максимально підтримувати антипутінську опозицію в РФ, за умови, звичайно, що перемога цієї опозиції стане запорукою відновлення і територіальної цілісності і добросусідських відносин. Але чим поміркована позиція Тарути і його «Основи» відрізняється від поміркованої позиції БПП?

Мабуть, лише чіткою орієнтацію на менталітет свого виборця! Адже БПП може бути всеохопнішою і поміркованішою одночасно, в той час як «Основа» відвойовує свій шмат електорального пирога на територіях, що більш критичні до БПП і до нинішньої влади в цілому. «Основа проблема нашої політичної еліти в тому, що їхній патріотизм – штучний. Вони одягають вишиванки, співають гімн і клянуться у вічній любові до України тільки тоді, коли розуміють, що потрібно відволікти людей від нагальних проблем. Наприклад, від масштабної корупції та відсутності реформ. Саме в такі моменти. - як зауважив Сергій Тарута, - на порядок денний виносяться пропозиції на кшталт введення візового режиму з Росією.»

Такі висловлювання точно поціляють в менталітет частини українського електорату, особливо тієї, що почувається переможеною і думає про реванш, але не про руйнацію держави. Тобто, реванш поміркованих для держави менш небезпечний від реваншу відвертих ворогів держави, своєрідне менше зло. Хоча це не про Таруту, адже його економічна доктрина отримала непогану аудиторію і продуктивну дискусію, але будь-яка радикалізація точно зашкодить реалізації цієї доктрини.

Російський Левада-центр оприлюднив недавно сумне лідерство України в російському суспільстві – 51 % росіян вважають українців ворогами, а введення візового режиму доведе цей відсоток до сумнозвісних 86%, епохального сплеску кримнашистського психозу. Очевидно, що психічно хворе російське суспільство не обов’язково саме українськими руками доводити до сказу. В чому власне і полягає позиція поміркованих політиків в Україні.