Нескінченна війна – вічна стратегія Росії

Шановні друзі, пропоную вашій увазі мій виступ сьогодні на 10-му Київському Безпековому Форумі.

У своєму виступі я спочатку відреагую на тему цієї сесії щодо «нескінченної війни» Росії, а далі висловлю бачення Радикальної партії, яку я очолюю, щодо адекватної стратегії України і демократичного світу в сучасному світі в рамках теми Форуму загалом.

Шановні друзі,

1. За відомим висловом «без Путіна нема сучасної Росії». Так от Путін протягом останніх трьох років системно перетинав «червоні лінії» одна за одною та максимально підвищував ставки для великого торгу з Заходом, зокрема з новим Президентом США.

Метод шантажу цивілізованого світу, який він обрав, – це створювати та поглиблювати міжнародні проблеми, продукувати та поширювати страх. Це метод міжнародного рекетира, який готовий надати “безпеку” міжнародній спільноті та дати їй спокій лише за певну плату.

Плата, яку вимагає Путін за зменшення штучно створених чи роздутих ним проблем та загроз, – це визнання його імперських геополітичних амбіцій. Це визнання російської зони впливу на пост-радянському просторі, в значній частині Європи і на Близькому Сході, та визнання інших забаганок Кремля.

Сценарій Путіна – це світ з міжнародною анархією, страхом та “війною всіх проти всіх”. В уявному світі Путіна: сильний завжди б’є і гнобить слабкого. А отже в цьому світі можна паразитувати, надаючи послугу псевдо-безпеки.

Путін, як рекетир, розуміє тільки силу, а слабкість глибоко зневажає і використовує на свою користь. Політика умиротворення міжнародного хулігана і агресора з боку Заходу лише переконує його, що навколо одні слабаки, яких слід дотискати до потрібного результату.

За допомогою залякування, пропагандистської брехні та економічних спокус Путін цинічно і послідовно прагне розколоти і фрагментувати своїх опонентів:
– розколоти євроатлантичний світ – протиставити Європу та США з широкого спектру геополітичних і безпекових питань;
– фрагментувати Європу – внести розкол всередину Європейського Союзу і його країн-членів та підірвати європейську солідарність;
– розколоти Україну, зокрема через її федералізацію чи особливий статус Донбасу, підірвати здатність країни до реалізації єдиного стратегічного курсу.

Тож, через виклик Путіна, міжнародна спільнота на роздоріжжі: прийняти світ за моделлю Гоббса, що поринув у хаос і де панує право сильного. Або боротися за цивілізований світ Канта з ідеалом «вічного миру», верховенством права і моральним імперативом.

Який світ очікує нас у ХХІ столітті вирішується, передусім, в Україні, яка силою духу українців опинилась у форпості цієї боротьби.

Шановні друзі,

2. Безпекова стратегія України має будуватися з урахуванням того, що нинішня Росія розглядає демократичну Україну своїм ворогом, фактично заперечує наше право на існування як незалежної держави та переслідує остаточну мету – тотальне знищення України як нації, суб’єкта міжнародного права та геополітичної реальності.

Тож, Україна постала перед екзистенційним викликом з боку путінської Росії. А отже жодні мінські переговорні процеси не дають перспективи тривалого миру.

Треба не ховати голову в пісок та чесно визнати, що в Росії встановився реваншистський, ревізіоністський, фашистський режим, який свідомо руйнує сучасний міжнародний правопорядок. Росія, насправді, веде “гібридну війну” не лише проти України, а й проти Європи, США і цивілізованого світу. А значить, становить фундаментальну загрозу і для демократичного Заходу.

Тож необхідна не лише коаліція на підтримку України як жертви збройної агресії. Необхідна широка антипутінська коаліція на захист усього демократичного світу, як у свій час була створена антигітлерівська коаліція.

Це вимагає серйозних консолідованих зусиль. Ми наголошуємо на такому:
– необхідно припинити політику умиротворення агресора та перейти до всебічного стримування та ізоляції Росії, інакше в Європі лише зростатиме ризик великої війни;
– важливо продовжити, розширити та поглибити санкції проти Росії, особливо запровадити жорсткі економічні санкції, інакше Захід може понести значно більші втрати в майбутньому;
– необхідно надати Україні масштабну військову допомогу, зокрема сучасну оборонну зброю;
– потрібно відновити женевський формат переговорів за участі України, США, ЄС та Росії (замість надто вузьких нормандського і мінського) та розширити його іншими ядерними державами – учасниками Будапештського меморандуму – Великобританією, Францією та Китаєм;
– необхідне прийняття Заходом стратегічного рішення щодо майбутнього України як невід’ємної складової західної, євро-атлантичної цивілізації та виділення масштабних ресурсів – військових, фінансових, економічних, технологічних, гуманітарних – для повноцінної інтеграції України, зокрема реалізація новітнього “плану Маршалла” для України;
– зрештою, необхідно виграти у Росії у проголошеній нею другій “холодній війні” з метою остаточної пацифікації і демократизації Росії, як це було зроблено з державами-агресорами після Другої світової війни.

Шановні друзі,

3. На завершення свого виступу хочу заторкнути надважливе питання, яке зазвичай сором’язливо оминається нашими міжнародними партнерами.
Я невтомно наголошую нашим партнерам базову істину: “pacta sunt servanda” – “угоди повинні виконуватися”. Цей принцип міжнародного права і порядку охоплює усі легітимні міжнародні домовленості, однією з яких, безсумнівно, є Будапештський меморандум про безпекові гарантії України.

Адже Україна у 1990-х роках, по суті, уклала міжнародну угоду-контракт щодо обміну третього в світі арсеналу ядерної зброї на міжнародні гарантії своєї територіальної цілісності, суверенітету та незалежності.

Я звертаю увагу США і наших партнерів, що недотримання безпекових гарантій за Будапештським меморандумом може мати вкрай небезпечні наслідки для міжнародного порядку, зокрема щодо
– підриву глобального режиму нерозповсюдження ядерної зброї та
– дискредитації міжнародних безпекових гарантій з боку ядерних держав.
А також може спонукати вразливі до зовнішніх загроз держави до розгляду ядерної зброї як легітимного засобу стримування агресора.

В практичній площині, на наше переконання, питання стоїть про узгодження Україною та США конкретних механізмів забезпечення та виконання гарантій за Будапештським меморандумом.

У цьому зв’язку хочу поінформувати учасників Форуму, що два тижні тому український парламент за моєю ініціативою прийняв історичне Звернення до Сполучених Штатів Америки щодо безпекових гарантій.

Відповідно до духу і букви Будапештського меморандуму та у розвиток стратегічного партнерства між нашими державами український парламент звернувся до Конгресу США з закликом надати Україні статус Основного союзника поза НАТО та укласти з Україною оборонну угоду.

Такі дії Америки мали б надзвичайне значення для припинення російської агресії проти України та запобігання розпалюванню великої війни в Європі. Це в інтересах України, США, Європи і всього світу.

Звернення Верховної Ради має шанс увійти в історію. Ми віримо, що зрештою доб’ємося виконання наданих Україні безпекових гарантій, передусім на двосторонній основі із Сполученими Штатами Америки.

Українці – сильний народ. З допомогою вільного світу ми вистоїмо і переможемо. Дякую.

Олег Ляшко,
Народний депутат України,
Лідер Радикальної партії