Угорщина закликає до "західного" сепаратизму в Україні

Як виявляється, не лише Варшава використовує етнічні питання у своїх політичних іграх.

 Вчора стало відомо про заяви угорського віце-прем’єр-міністра Жолта Шем’єна щодо потреби у створенні національно-територіальних автономій угорцями, що проживають на території сусідніх країн. У даному випадку, перш за все, мова йде про Румунію та Україну.

            Такого роду публічні заклики представників угорського політикуму не є новими. Наприклад, декілька років тому чинний прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан зазначав, що буде домагатися створення угорської національно-територіальної автономії в Україні. Варто розуміти, дані заяви, не дивлячись на їх суто спекулятивний характер, є прямим зазіханням на конституційний лад та суверенітет нашої держави. Полягає це в тому, що у такий спосіб можуть роздмухуватися сепаратистські та іредентистські тенденції в окремих регіонах України. У даному випадку – Закарпаття.

            Якщо враховувати, що в Україні жодним чином не здійснюються утиски будь-якої національної чи етнічної меншини, то заяви угорських урядовців викликають лише подив. Наприклад, у Законі України «Про національні меншини» чітко зазначається про те, що наша держава гарантує всім національним меншинам право на національно-культурну автономію (персональну). Безумовно, це зовсім інший рівень, ніж той, який вимагає Угорщина. Навіть якщо взяти до уваги, що Віктор Орбан, намагаючись нівелювати негативні наслідки за свої слова, зазначив, що мав на увазі лише надання угорцям права на самоврядування, а не створення національно-територіальної автономії. Але в будь-якому разі,  такого роду ідеї представників Будапешту є не лише неприпустимими, а й абсолютно безпідставними.

            Тому можна зробити висновок, що заява Жолта Шем’єна є черговою спекуляцією, яка повинна зіграти певну роль у внутрішньополітичному житті Угорщини. У той же час складається доволі несприятлива тенденція використання «українського питання» нашими західними сусідами у власних іграх. Але якщо Варшава акцентує увагу суто на окремих історичних аспектах польсько-українських відносин, без висловлення будь-яких претензій щодо зміни статусу певних регіонів нашої держави, то Будапешт цілеспрямовано піднімає так звану «проблему угорців Закарпаття». Варто зазначити, що остання насправді має штучний характер, оскільки на сьогоднішній день угорці складають лише приблизно 12% населення регіону. Тому, знову ж таки, навряд чи у даному випадку заяви щодо надання їм національно-територіальної автономії є коректними.

            На останок варто зауважити, що свідоме використання західними сусідами етнічних мотивів у власній політиці ускладнює процес євроінтеграції України, оскільки в такий спосіб важко говорити про налагодження нормальних та повноцінних партнерських відносин між Києвом і Будапештом та між Києвом і Варшавою.