Український сучасний патріотизм
На сьогодні перед сучасним суспільством України одним із
найважливішим аспектом розвитку, росту та відродження нації, є патріотичне
виховання молоді. Це питання носить суспільно-необхідний характер розвитку
нації. До процесу повинні бути залучені всі інституції і суб’єкти суспільства –
сім’я, діючі заклади виховання і освіти, культури і спорту, органи державної
влади, громадські організації, засоби масової інформації. Роль і місце нашої з
вами держави полягає в створенні необхідних і достатніх умов для формування
пріоритету національних інтересів в процесі виховання і навчання молодої людини
– громадянина своєї держави.
Концепція патріотичного виховання нероздільно пов’язана з розвитком і
становленням національної ідеї ( ідеології ) в суспільстві. На жаль, за
багатовікову боротьбу за незалежність і самобутність свого народу українська
еліта, як наукова, так і політична, не змогли поставити національну ідею як
провідну і нездоланну силу розвитку і збереження нації.
Головна мета патріотичного виховання – набуття молодим поколінням досвіду, успадкування
духовних та історичних надбань української нації, її досягнень. Формування у
молоді гордості за причетність до української нації, української держави,
розвиток високої духовності, моральності, культури.
Основні завдання патріотичного виховання:
- Формування у молоді національної свідомості і гідності,
любові до рідної землі, батьків, родини і свого народу;
- Забезпечення духовної єдності поколінь, виховання
поваги до старшого покоління, справжніх
захисників своєї вітчизни;
- Всебічне знання і розуміння правдивої історії розвитку
та становлення української держави, боротьби за незалежність і свободу свого народу
з загарбниками і ворогами;
- Виховання правової культури у молодого покоління:
повага до Конституції, Гімну та Гербу України, Прапору,символіки;
- Виховання високої духовної культури громадянина,
становлення і утвердження принципів загально людяної моралі, притаманної українському народу –
справедливості, милосердя, доброти, любові, нетерпимості до зла ;
- Формування мовної культури, володіння державною мовою
вільно і всебічно;
- Розвиток найкращих рис української ментальності –
працьовитості, культури спілкування , індивідуальної свободи, поваги до жінки,
матері, дбайливого ставлення до навколишнього середовища;
- Формування відповідальності за свої вчинки перед
державою і суспільством, нацією;
- Формування відчуття господаря в своєму домі, на своїй землі
;
- Всебічний індивідуальний розвиток особистості,
гармонійне поєднання духовних, фізичних і моральних якостей, здатності
відстоювати і захищати незалежність , свободу своєї держави, української нації.
На мою думку, кожна нація має особливості свого розвитку
та становлення, існування. Ці особливості носять індивідуальний характер,
притаманний їм в залежності від історичного, географічного, культурного та
інших напрямків розвитку .
Формування національного характеру українця зумовлено
рядом обставин, які суттєво впливали на розвиток держави (працьовитість
українців, багатовікові пошуки справедливості для свого народу, і в той же час
– відчуття меншовартості та залежності,миролюбство в поєднанні з постійною
збройною боротьбою з загарбниками-завойовниками, високий інтелектуальний
потенціал, культурний і просвітницький рівень. Виховання спражнього
патріота (патріотки) відображує і носить національно-державну форму вираження,
спрямовану на виховання громадянина конкретної держави. Патріотичне виховання,
як і виховання взагалі, не може бути б е з н а ц і о н а л ь н и м.
Державний апарат і інституції любої держави підтримують і
розвивають свою титульну націю. Саме тому в Україні повинен розвиватись і підтримуватись
український (а не слов’янський, російський чи американський) патріотизм. Національні
меншини в жодному разі не можуть протиставляти свої інтереси і бажання
інтересам титульної нації країни в якій вони проживають . Інакше це рано чи
пізно призведе до розвитку в країні націоналізму в крайніх формах , інших
способів і форм захисту від панування іноземної присутності. Що вже привело до
крайностей в зв’яку с ситуацією в країні.
Шляхи патріотичного виховання молоді повинні носити системний
характер, бути відображені і закріплені в національній доктрині розвитку
країни, ідеологічній стратегії її розвитку.
До основних з них можна віднести :
- Дбайливе і
поважне ставлення до державних символів. Надання належної оцінки громадськістю,
органами місцевого самоврядування фактам використання символіки і атрибутики
іноземних держав в межах нашої держави;
- Вивчення
військової справи, організація походів по місцях бойової слави під керівництвом
досвідчених старших товаришів, офіцерів Збройних Сил України, ветеранів АТО;
- Створення і організація постійно діючих таборів
військового вишколу для дітей старшого шкільного віку та молоді і
загартованості духу на базі військових частин, спецпідрозділів ;
- Дотримання свідомими громодянами виконання законів і
норм, що забезпечують інтереси національної безпеки держави, пропагування
законності і порядку;
- Створення належних умов для гармонійного розвитку
особистості – системна і виважена робота позашкільних гуртків, клубів,
мистецьких центрів, спортивних закладів;
- Вивчення культурної і історичної спадщини українського
народу по книгам, кінофільмам;
- Глибоке дослідження і аналітичне обґрунтування відомих
історичних подій, пов’язаних з становленням і розвитком української держави і
українського народу, обговорення з молоддю цих подій, створення дискусійних
клубів;
- Вшанування пам’яті справжніх патріотів і героїв України,
які віддали своє життя за її свободу і незалежність, вшанування Героїв Небесної
Сотні, Героїв АТО;
- Проведення „круглих столів”, організація зустрічей
молоді з відомими патріотами України, які проживають на території України і за
її межами, встановлення ділових контактів з представниками української
діаспори, вивчення їх життєвого досвіду, використання існуючих надбань старшого
покоління;
- Встановлення пам’ятних дошок, знаків, перейменування
вулиць і проспектів українських міст і сіл на честь патріотів України, загиблих
Героїв АТО;
- Висвітлення в ЗМІ історичних подій, пов’язаних з
становленням і розвитком української держави, висвітлення подвигів загиблих
бійців в Зоні АТО;
- Оприлюднення і надання належної оцінки вчинкам і
наслідкам дій відомих в різні часи особистостям, політичним течіям і ідеологіям,
діяльність яких пов’язана з історією і сьогоденням України;
- Збереження і відновлення діяльності краєзнавчих музеїв
по всій країні. Популяризація народного мистецтва, живопису, фольклору.
Створення єдиного загальнодержавного реєстру краєзнавчих, етнографічних музеїв
Украйни;
- Поглиблене вивчення поетичної та літературної спадщини
класиків української літератури, філософії, мистецтвознавства ;
- Створення необхідних і сприятливих умов для поширення україномовної
продукції.
Також, на мою і не тільки на мою думку очевидно, що інформаційна
робота ЗМІ, літератури, інтернет-ресурсів – надважлива! В наш вік, вік новітніх
технологій, популяризація патріотизму кращих Синів та Доньок України, кращих представників
українського народу повинна висвітлюватись для дітей та молоді в першу чергу
через інтернет – ресурси, доноситись вихователями, вчителями та батьками. Тому
що тільки так ми з вами розбудуємо Нову Країну – Україну! Тільки так, тільки
спільними силами! І, найголовніше, – Сила в Єдності і Любові, в Любові до
один-одного, до рідної землі - до України!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.