Яку стратегію обрала Росія в Гаазькому суді?

Цього тижня в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі розпочався розгляд справи України проти Росії у зв’язку з протиправними діями Москви в Криму та на Донбасі.

 На даному етапі судового процесу Україна добивається введення тимчасових заходів щодо РФ, а саме вимагає від Гаазького суду змусити Кремль закрити свій кордон з т. зв. ДНР/ЛНР для постачання зброї і військової техніки, а також припинити фінансову підтримку бойовиків. Ці обмеження для Росії мають діяти принаймні до розгляду судом справи «Україна проти Росії» по суті, аби унеможливити ескалацію конфлікту на Донбасі та подальші утиски прав людини в окупованому Криму.

Відтак, наразі Міжнародний кримінальний суд слухає справу на предмет порушення Росією двох конвенцій: Конвенції про заборону фінансування тероризму (стосується Донбасу) та Конвенції про ліквідацію расової дискримінації (стосується Криму). В першому випадку захист України доводить, що РФ озброює і фінансово підтримує бойовиків, котрі здійснюють безладні обстріли цивільного населення на українських територіях, а також влітку 2014 року збили пасажирський літак із майже 300 особами на борту. Другий блок містить обвинувачення з приводу політики «культурного винищення» українців та кримських татар у Криму.

Як видно, питання російської агресії та визнання РФ країною-агресором поки що не розглядаються в суді, що викликало чимало критичних коментарів серед української публіки. Але професійні юристи стверджують, що стратегія захисників України правильна, оскільки враховує не задоволення наших претензій до Москви, хай навіть і справедливих, а виходить із реальних можливостей міжнародного права, зокрема з тих його інструментів, котрими можна хоч якось вплинути на Росію. Крім того, фундаментально довести російську агресію в Гаазі – справа не з легких.

Тож українська сторона почала з малих, але напрочуд важливих кроків. В цьому процесі нас представляють сильні юристи-міжнародники, наші аргументи доволі сильні і переконливі. Однак, зі свого боку, Росія вміло користується всіма слабкими місцями системи міжнародного права. Остання побудована таким чином, що якими б поганими не були дії особи, групи чи держави, з ними нічого не можна вдіяти, якщо вони не підпадають під конкретні норми, терміни і конвенції. Що це значить?

Представники Росії, наприклад, можуть не заперечувати фактів тероризму на Донбасі, але спираються на те, що під час військового конфлікту саме поняття «тероризм» не є застосовним. Російський захист не спростовує того, що РФ спонсорує тероризм, а намагається довести, що Конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму не поширюється на держави, а лише на приватних осіб, які можуть нести конкретну відповідальність. Лобісти Кремля цього разу навіть не відхрещувалися від поставки бойовикам сумнозвісного «Бука» з Росії, однак переконували, що Україна не може довести терористичного умислу Москви, мовляв, ракетний комплекс переправили для захисту «ополченців» від можливих атак української військової авіації, а не для збиття пасажирського авіалайнера рейсу МH17. І так далі.

Те ж саме стосується і питання порушення прав українців і кримських татар в Криму. Захисники Кремля стверджують, що переслідування татар на окупованому півострові не підпадає під ознаки расової дискримінації, а зумовлене іншими причинами. Тобто росіяни і тут фактично визнають, що переслідують людей, але вимагають позивачів довести, що ці репресії підпадають саме під норми Конвенції про ліквідацію расової дискримінації!

Відтак, Росія обрала вкрай цинічну формалістську стратегію захисту, яку коротко можна виразити приблизно так: дійсно, ми вчиняємо погано; але ви доведіть, що наші злочини – це саме ті діяння, котрі передбачено конвенціями, на підставі яких ви на нас позиваєтеся. Тобто в даному випадку має значення не сам факт злочину, а його кваліфікація відповідно до конкретних норм міжнародного права. І тут неважливо, що Росія привезла «Бук» на Донбас. Важливо те, чи можна довести, що збиття лайнера – це терористичний акт, а не нещасний випадок під час військових дій. Зрештою, час покаже, наскільки ефективною може бути така юридична еквілібристика. Хоча ймовірність того, що правда і справедливість в результаті може опинитися в пастці суто словесних формулювань, досить висока.