Два роки тому у Мінську-2 Президент Порошенко за співучасті канцлера Німеччини А. Меркель та Президента Франції Ф. Олланда погодився на оновлену версію «мінських домовленостей» на ще гірших умовах і з новими фундаментальними поступками агресору. Зокрема на “політичне врегулювання” війни на Донбасі, в т. ч. через внесення змін до Конституції України та вибори на окупованій території.
– путінської пастки для України,
– прояву ганебної європейської політики умиротворення агресора,
– результату слабкості нинішньої влади в Україні.
Наш предметний аналіз «мінських угод» та «мирного процесу» ми неодноразово оприлюднювали, зокрема тут:
Ми застерігали, що ставши на шлях умиротворення агресора та політичних поступок, цей сценарій невідворотно вимагатиме від України та Заходу дедалі більших поступок. Що, на жаль, і відбувається протягом 2-х років від Мінську-1 та Мінську-2.
Українська влада вже виконала значну частину «мінських угод» і не отримала від Путіна нічого, крім нових жертв, зокрема і нещодавно під час нової ескалації російської збройної агресії у Авдіївці. Кремль вже відкрито ув’язує припинення військових провокацій з всебічним “політичним урегулюванням” на умовах Росії, сподіваючись, що нова геополітична ситуація в світі складається на його користь.
Як ми і попереджали, Путіну через реалізацію «мінських угод» потрібен не Донбас, і не Крим, а контроль за Україною в цілому.
Радикальна партія послідовно наголошує, що єдиний шлях для України закінчити війну – не виплакати принизливий мир із втраченими територіями і нав’язаними нам ззовні Конституцією та законами, а саме ПЕРЕМАГАТИ. Це значить ставати сильнішими в чотирьох напрямках:
– системно розвивати армію і постійно підвищувати обороноздатність країни;
– досягати успіху на дипломатичному фронті, зокрема зберігати та посилювати широкий міжнародний фронт протистояння російському агресору, задіювати Будапештський формат тощо;
– вигравати інформаційну та пропагандистську війну як всередині країни, так і на міжнародній арені;
– радикально піднімати і розвивати економіку, бо чим сильніше економічно буде Україна, тим більші будуть шанси на нашу перемогу.
Тож, альтернатива Мінську існує, якщо ми не приймаємо майбутнього у статусі вічного російського сателіта. Прийшов час це усвідомити і починати діяти.