Був приємно вражений щирістю ваших слів.
Обговорювали ваш лист усім підрозділом і дійшли до сумних висновків, що
добре показані в рядках пісні Скрябіна «Нас кинули». Тепер і в мене і в хлопців
зникли останні рожеві сумніви, стосовно того, що все може змінитися само собою.
Що ці поросячі рила (йдеться не лише про конкретну людину, а всю їх паскудну
спільноту загалом, як явище), схаменуться і почнуть робити діло. Хоча б не для
людей, а для того щоб не повторити шлях яника, і не тікати в паніці, кинувши
улюблених страусів. Ні б…ь! Ці собаки жіночого роду будуть і надалі хапати
набиваючи кишені, ми тут місити окопну багнюку, а наші матері і дружини
отримувати дітей і чоловіків у цинкових трунах. Ну і нести останні копійчини за
комуналку.
Гірко розуміти, що ми в черговий раз навіть не наступили,
а плигнули на ті самі граблі, якими уже декілька разів отримували по лобі. І
наче вже гуля виросла, як друга голова, а ми все ніяк не навчимося…
Тож єдина надія в нас на Надію. Впевнені народ вас
підтримає, незважаючи на весь той помийний бруд, який щедро ллють політична
мерзота та їх продажні журнашльондри. В потрібний час під ваші прапори
збереться більшість тих хто пройшов пекло війни і кого вже не обдурити. В тому
числі я та мої товариші по службі.
Слава Україні!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.