Прощай, Хатія!

Мабуть, мотиви для її вчинку були більш ніж вагомими?

То ж чому вона пішла з посади саме зараз? Відмова закордонних партнерів далі фінансувати «реформу» Національної поліції? Зваблива політична пропозиція від Саакашвілі увійти у його нову команду? Небажання нести відповідальність за дії правоохоронців під час можливих акцій протесту, в умовах, коли Деканоїдзе є власником лише українського паспорту і не бажає шукати політичний притулок в іншій країні?

Чи, вірогідно, вона виконала своє завдання -  розвалити правоохоронну систему України?

Напевно, мали місце всі ці причини, частково, чи повністю. Сама Деканоідзе публічно заявила, що хоче сконцентруватися на вирішенні власних приватних проблем, в чому побажаємо їй натхнення та успіхів.

Але що можна занести в актив «творця» Національної поліції? З якими наслідками для України покидає свою посаду Хатія Деканоїдзе?

Найголовніший висновок із сфери державного управління: Україна, якщо ми бажаємо, щоб наша країна дійсно була державою, а не територією, має раз і назавжди відмовитися від послуг «варягів». Адже і Саакашвілі, і Деканоїдзе, і вже колишніх високопосадовців Абромавичуса і Згуладзе об’єднує те що вони були кимось поставлені в Україну, завалили роботу, звільнилися і не понесли ніякої відповідальності перед українським народом, який не обирав цих людей, але постраждав від їхньої діяльності.

Але чи мала Деканоїдзе реальне бажання покращити роботу Міністерства внутрішніх справ?

Реформа поліції звелася до суцільної імітації. Впевнена, що такою вона і задумувалася: за рахунок зміни форми, зовнішнього вигляду, приємних фізичних даних рекрутованих за чималі гроші поліцейських, вчорашніх цивільних, справити приємне враження на українське суспільство.

Якби дехто справді бажав реформувати поліцію, то для цього  треба було займатися не стільки патрульними, скільки всією системою МВС. Працювати над гідними умовами праці всіх співробітників Міністерства, підвищити зарплати та рівень технічного забезпечення – в першу чергу пальним. Займатися не помстою за професійними ознаками, коли співробітників МВС «пачками» позбавляли роботи, а активізувати роботу системи внутрішньої безпеки, яка б виявляла потенційних зрадників у міліцейських рядах.

Цей шлях – складний та довготривалий, проте лише він гарантував продумане и ґрунтовне реформування МВС, а не перелом правоохоронної системи «через коліно».

Натомість екстрено вирішили зайнятися патрульними, але і швидкість імітації їх підготовки абсолютно прогнозовано вплинула на якість роботи нових поліцейських. Мова - не тільки про те, що нових співробітників поліції недостатньо навчали застосуванню їхніх повноважень, що і обернулося вбивством «мажора» у Києві. Патрульних не змогли підготувати і для того, щоб вони могли самостійно та ефективно захищати самих себе. Їх і вбивали, – як це відбулося у Дніпрі.

Широко розрекламована Деканоїдзе реформа – це дизайн патрульної поліції плюс знищення інших підрозділів Міністерства внутрішніх справ. А от реформи поліції, як такої не було. Професіоналів колишнього МВС оголошували профнепридатними і звільняли. Всі напрацювання МВС попередніх часів оголошували нікчемними. Знищували цілі оперативні та слідчі підрозділи МВС, позбавляли країну напрацювань науковців-криміналістів, а їхній безцінний досвід викидали на смітник.

Тому і сталося так, що в умовах економічної кризи, війни на сході країни, прогресуючого зубожіння людей і зростання злочинності реформована Деканоїдзе правоохоронна структура не змогла протистояти росту злочинності в Україні. А нові «стоячі» патрульні поліцейські фактично нічим не відрізнялися від давно відомих всім нам «лежачих» поліцейських: вони і начебто є, але не активні.

За 8 місяців цього року порівняно з аналогічним періодом минулого року, кількість кримінальних злочинів зросла на 26,9%, а відсоток розкриття тяжких та особливо тяжких злочинів знизився до 42%. Цифри ці невтішні, і жодна нова, гарна форма поліцейських та голлівудська посмішка їх не прикриють.

Суспільство хоче від поліції трохи більшого, ніж вміння фотографуватися із перехожими та знімати котів з дерев. Деканоїдзе свого часу із гордістю заявляла, що 26% співробітників МВС не пройшли переатестацію. Але чи адекватною виявилася заміна?

За «стандартом» Деканоїдзе, підготовка простого поліцейського в Україні займає 2,5 місяці. Але, приміром, у Німеччині на це виділяють два роки, у Франції - півтора. У вітчизняному МВС або вважають рівень злочинності в Україні занадто низьким, або беруть до себе на роботу тих, кого вважають вундеркіндами, або своїх колег у Німеччині чи Франції вважають фахівцями, які використовують безнадійно застарілі педагогічні методики.

Реформа правоохоронної системи має відбуватися на науковій основі, бути послідовною, продуманою. Вона базуватиметься на виваженій кадровій політиці. Наша партія «Розумна Сила» вважає за потрібне визначити базовим органом у боротьбі зі злочинністю Міністерство внутрішніх справ. СБУ відповідатиме тільки за боротьбу із злочинами у сфері національної безпеки. Боротися з корупцією та посадовими злочинами буде зобов’язане Національне бюро розслідувань, воно нестиме повну відповідальність за стан справ у цій сфері. Органи прокуратури здійснюватимуть нагляд за діяльністю МВС, СБУ та НБР та підтримувати функцію державного обвинувачення.

Щодо патрульної поліції, то рано чи пізно доведеться перевчати вже набраних поліцейських, підвищувати їхню кваліфікацію. Потрібно повертати у правоохоронні органи тих, кого звільнили несправедливо, чиї професійні навички можуть бути затребувані – хоча слід розуміти, що бажання повернутися назад на службу буде далеко не у всіх. Першочерговим завданням стане відновлення УБОЗ, єдиної правоохоронної структури, яка в умовах зростання бандитизму в змозі приборкати організовану злочинність.

Це – шлях не просто відновлення здорового глузду в правоохоронній системі України. Це єдина можливість її відновлення, після чого настане важкий час приборкання, боротьби із злочинністю в Україні. І тільки після цього слід очікувати відновлення довіри наших громадян до правоохоронних органів, а значить – і почуття безпеки у власній державі.