13-й... позачерговий

Тетяна Котюжинська

Третього листопада 2016 року, за повідомленням сайту Національної спілки журналістів України, відбувся позачерговий 13-й з'їзд НСЖУ, який “вніс зміни до Статуту організації та затвердив оновленний склад правління”. Але під час прийняття рішення про проведення цього з'їзду, проведення конференцій обласних організацій та у день з'їзду було допущено стільки порушень законодавства і Статуту НСЖУ та обласних організацій, що робить неможливим реєстрацію Міністерством юстиції прийнятих на з'їзді змін.

Воістину - 13-й позачерговий...

  Крім всього іншого, за день до з'їзду, 2 листопада, вступив в дію так званий “антирейдерський закон”, який посилив вимоги до оформлення документів, зокрема і творчих спілок, та кримінальну відповідальність за  “підроблення, складання, видачі та використання завідомо підробленого документа; зловживання своїми повноваженнями”. Тож, 3 листопада з'їзд мав відбуватися з урахуванням вимог нового закону, що було проігноровано. На пленумах правління у квітні 2015 року, потім у грудні 2015 року, квітні 2016 року, вересні 2016 року, я, як член правління та головний юрисконсульт НСЖУ, закликала привести діяльність НСЖУ, її обласних осередків у відповідність до Статуту і законодавства. У квітні 2016 року було прийнято рішення про обов'язкову звірку членів НСЖУ, які перебувають на обліку в обласних організаціях до жовтня 2016 року, тобто до жовтня цього року ми повинні були знати точну кількість членів НСЖУ. У вересні 2016 року я попереджала, що все одно доведеться приймати рішення правління, проекти яких я пропоную, оскільки без цих рішень провести легітимний з'їзд буде неможливо. В результаті  маємо втрачений час, що, швидше за все, призведе до втрати НСЖУ статусу неприбуткової організації, а то й взагалі можемо отримати не підтвердження НСЖУ статусу всеукраїнської організації. Це зробить неможливим або значно ускладнить отримання обласними організаціями щомісячних коштів з Державного бюджету, а також добровільних пожертв, інших коштів (спонсорських, благодійних, грантових тощо).

 Порушення, які роблять з'їзд нелегітимним:

 Позачерговий 13-й з'їзд НСЖУ було скликано на підставі рішення правління від 2 вересня 2016 року.

Допущені порушення: відповідно до Статуту (на  НСЖУ) правління скликається на підставі рішення секретаріату, а секретаріат скликається головою НСЖУ. Під час пленуму правління НСЖУ 2 вересня ряд секретарів НСЖУ вказували, що засідання секретаріату, скликаного першим секретарем Томіленком С.А. на 2 вересня (на годину раніше від правління), не відбулося у зв'язку з відсутністю кворуму (проводився відеозапис виступів). Таким чином, секретаріат на своєму засіданні не приймав рішення про скликання правління, що означає, що засідання правління та прийняті ним рішення є такими, що не відповідають Статуту. Більше того, протягом 2016 року відбулось єдине засідання секретаріату - 20 квітня — і протоколу цього засідання, так само, як і протоколів пленумів правління за 2016 рік не існує — їх немає на сайті НСЖУ, вони не надсилалися членам правління, секретаріату, ревізійної комісії.

 Щороку НСЖУ подає статистичний звіт про кількість членів організації. Станом на 01.01.2016 року прозвітовано про наявність 20331 члена НСЖУ. Всі члени НСЖУ перебувають на обліку в обласних організаціях. За зміни і доповнення до Статуту НСЖУ мають проголосувати не менше 3/4 обраних делегатів. Делегатів на конференції обласних регіональних організацій обирають на зборах первинних осередків НСЖУ. Відповідно до статутів обласних організацій, зміни і доповнення до їх статутів мають проголосувати від 2/3 до 3/4 (в різних облорганізаціях – по різному) делегатів обласних конференцій. Повторюся: делегувати делегатів на обласні конференції можуть і повинні первинні організації НСЖУ, але, на жаль, первинні осередки НСЖУ не зареєстровані, тому, відповідно до оновленого законодавства, первинні осередки юридично не мають права делегувати своїх представників для участі в обласних конференціях. Відповідно до Статуту, кожен член НСЖУ має право обирати і бути обраним у створені органи Спілки. Оскільки забезпечити можливість для участі у виборах кожному члену НСЖУ через первинні організації неможливо, то, необхідна його безпосередня участь в обласній конференції організації, в якій він/вона перебуває на обліку. Тож обласні конференції мали бути велелюдні. Для прикладу:

Вінницька організація – 585 членів НСЖУ на обліку – не менше 390 членів НСЖУ мають брати участь в обласній конференції;

Волинська – 354 - 236;

Дніпропетровська – 1072 – 715;

Донецька – 1877 – 1252;

Житомирська – 463 – 309;

Закарпатська – 462 – 308;

Запорізька – 791 – 528;

Івано-Франківська – 469 – 313;

Київська – 3455 – 2304;

Кіровоградська – 415 – 277;

Луганська регіональна – 669 – 446;

Львівська – 1022 – 682;

Миколаївська – 451 – 300;

Одеська – 2411 – 1608;

Полтавська – 674 – 450;

Рівненська – 571 – 380;

Сумська – 532 – 355;

Тернопільська – 827 – 552;

Харківська – 1323 – 882;

Херсонська – 323 – 216;

Хмельницька – 352 – 235;

Черкаська – 551 – 368;

Чернівецька – 330 – 220;

Чернігівська – 352 – 235.

Обов'язковою умовою для конференції і невід'ємним додатком до її протоколу є реєстр осіб, які брали участь у конференції (зборах, з'їзді, засіданні керівного органу) з вказуванням їх паспортних даних, ідентифікаційного коду, завірені особистим підписом особи. З 2 листопада підписи потрібно завіряти нотаріально, причому, повинна бути нотаріально засвідчена справжність підписів “засновників (учасників), уповноважених ними осіб або голови та секретаря загальних зборів (у разі прийняття такого рішення на загальних зборах)”.

Допущені порушення: в реєстрах осіб, які брали участь у обласних конференціях, мають бути дані і підписи загалом від 13554 особи (2/3 від загальної кількості членів НСЖУ) до 15250 осіб (3/4 від загальної кількості членів НСЖУ), справжність підписів учасників,  уповноважених ними осіб або голови та секретаря загальних зборів повинна бути засвідчена нотаріально і саме такі протоколи мали би бути надані для підтвердження повноважень делегатів 13-го з'їзду НСЖУ. Зрозуміло, що цього зроблено не було. Це означає, що повноваження делегатів з'їзду НСЖУ не підтверджено. Також це означає, що НСЖУ має визнати, що кількість членів Спілки - не більше 1000 осіб по всій Україні. Оскільки в реєстрах, які є невід'ємним додатком до протоколів обласних конференцій, вказано кількість учасників від 20 до 70 осіб. Бажаючі можуть пересвідчитись у цьому на світлинах, розміщених на сайті НСЖУ: про семінар для редакторів комунальних газет в Черкасах (за свідченням редакторів, Сергій Томіленко після семінару запропонував вважати його обласною конференцією та підтримати “рішення про делегування на з'їзд голови обласної організації”, тобто, обрати його самого делегатом з’їзду), а також про обласні конференції в Запоріжжі та Івано-Франківську. Жодного публічного повідомлення для членів НСЖУ про час і місце проведення конференцій не було. Після проведення цих конференцій я нарешті зрозуміла, чому “очільник” НСЖУ заявляє, що НАУМ є конкурентом НСЖУ — переважна кількість присутніх на конференціях є редакторами поки що комунальних ЗМІ.

Оскільки законодавство постійно змінювалось від 1959 року (створення Спілки журналістів), то вже при підготовці до чергового з'їзду НСЖУ з'ясувалось, що вісім обласних організацій, мають статус “громадська організація”, а не “творча спілка”, тобто за законодавчим визначенням є “громадським формуванням іншого виду”. У вересні ще можна було прийняти рішення про статус цих організацій, про юридичне створення первинних організацій (принаймні тих, які існують по факту), але ці рішення прийняті не були.

Участь делегатів від громадських організацій у з'їзді творчої спілки (було повідомлено, що обрано 24 делегати від усіх областей України, в роботі з’їзду брали участь 21 делегат) також є підставою для відмови у реєстрації рішень з'їзду. Різниця між статусами організацій з 2 листопада стала ще більш разючою: для творчих спілок є умова нотаріального засвідчення підписів під протоколом зборів (конференції, з'їзду), новою редакцією статуту, а для громадських організацій такої вимоги немає.

До того ж, головуючим на з'їзді було обрано “делегата” саме від громадської організації — Сергій Томіленко очолює Черкаську обласну організацію спілки журналістів  (21360145), яка є громадською організацією (відповідно до ЄДРПУО - 350 членів організації) і не може бути місцевим осередком всеукраїнської творчої спілки.

 Про “оновлення складу правління”. Маю розчарувати недоброзичливців — я все ще є членом правління НСЖУ, щоб там собі не вважав Сергій Томіленко. Більше того, я перебуваю на обліку в Дніпропетровській обласній організації, яка має статус творчої спілки — місцевого осередку НСЖУ — на відміну від Сергія, який є членом Громадської організації “Черкаська обласна організація спілки журналістів”, яка регіональною організацією НСЖУ не можу бути апріорі і не може делегувати свого представника до правління НСЖУ. За посаду я не тримаюсь, але мушу нагадати: на включенні мене до складу правління на черговому 12 з'їзді НСЖУ наполягав Ігор Федорович Лубченко: “щоб ти за ними наглядала” і “щоб вони тебе не з'їли”. Цей “наказ” я виконую досі!

Під час “оновлення правління” також було виведено зі складу правління голову НСЖУ, обраного на черговому 12 з'їзді, який написав заяву про звільнення з посади у 2014 році, але, відповідно до “антирейдерського закону” від 2 листопада, припинення повноважень керівника творчої спілки відбувається з часу обрання нового керівника. Новий керівник НСЖУ на 13 з'їзді не обирався. В новині про з'їзд на сайті НСЖУ зазначено, що до “оновленного” складу правління увійшов також “в.о. керівника організації — за посадою”. Відповідно до Статуту НСЖУ “перший секретар у разі відсутності голови НСЖУ виконує його обов'язки.” Цю статутну норму можна розуміти по-різному, але на практиці виявилося, що обов'язки зовсім не означають повноваження. Формулювання “в.о. керівника організації — за посадою” дає відповідь навіщо було “оновлення” складу правління — перший секретар НСЖУ обирається не на з'їзді, а на пленумі правління НСЖУ за поданням голови НСЖУ і так само звільняється з посади. Тож “в.о. керівника за посадою” залежить від того чи залишать Сергія Томіленка на посаді першого секретаря НСЖУ правління та голова НСЖУ. А, враховуючи, що Сергій не є представником регіональної організації НСЖУ, є питання й до “в.о. керівника за посадою”.

 Висновок: Я змушена оскаржувати в суді легітимність 13-го з'їзду НСЖУ, бо впевнена, що інакше наступні з'їзди повторюватимуть допущені порушення. Проводити з'їзди “на 20 делегатів” для організації, яка видала майже 30 тисяч посвідчень журналіста — це «дно». НСЖУ ще може відштовхнутися від цього «дна» і повернути свої позиції, а може лишитися на тому «дні» навічно.

Я є членкинею НСЖУ 15 років, рівно 11 років є головним юрисконсультом НСЖУ і тому я не можу просто спокійно відійти в бік і дати цьому “Титаніку” спочити «в Бозі».

Сергієм Томіленком вказано, що юридичну допомогу у підготовці і проведенні 13-го з'їзду і обласних конференцій було надано юристами HLB Ukraine. Насправді, угоду в липні 2016 року було укладено з ТОВ “ЕЙЧ ЕЛ БІ ЮКРЕЙН ЛІГАЛ СЕРВІСЕС”. Мережева аудиторська фірма HLB з центральним офісом в Лондоні має представника по Україні — фізичну особу, яка є співзасновником ряда ТОВ та ПП зі схожими назвами. Директор ТОВ, що надавала юридичні послуги НСЖУ, до того ж є ФОП та директором агентства з нерухомості. Як то кажуть: “совпадєніє?, - не думаю!” Єдиним матеріальним активом НСЖУ, що заслуговує на увагу, є будинок в центрі Києва. Єдиним нематеріальним активом — бренд з багатолітньою історією і членством в Міжнародній Федерації Журналістів. Це єдине, що можна “рейдернути” в Спілці, і те, що зараз відбувається, дуже схоже саме на це.

Розумію, можна відмахнутися від моїх юридичних висновків: “скільки юристів — стільки і висновків”. Саме тому я змушена звернутися за “юридичним висновком”, що є обов’язковим до виконання в Україні — рішенням суду. До того часу я прошу Міністерство юстиції України не проводити дій з державної реєстрації рішень 13-го позачергового з'їзду НСЖУ.

 P.S. Після пленуму правління НСЖУ у квітні цього року, на якому було прийнято рішення звернутися до Прем'єр-міністра України щодо звільнення генерального директора НТКУ Зурабі Аласанії, Сергій Томіленко приєднався до групи організацій, що вже більше десятка років отримують грантове фінансування “на Суспільне” і висловлювали негативні коментарі щодо Спілки і мене особисто. Після всіх поширених Сергієм пліток і влаштованих “перевірок” щодо виконання грантової угоди від Ради Європи, показовим є висновок одного з членів правління і секретаріату НСЖУ: “Крім емоційного запалу та внутрішніх образ першого секретаря, які намагається артикулювати Бурчо, у висновках ревізійної комісії немає ніякого криміналу щодо реалізації грантової угоди від Ради Європи.” Та й самого “рішення” Ревізійної комісії, про яке було оголошено на пленумі правління 2 вересня, не було – його не існує. На мою вимогу текст з назвою “рішення” було надіслано головою Ревізійної комісії НСЖУ Йосипом Бурчо лише 23 вересня і, як виявилось, це рішення було підтримано з 7 членів Ревізійної комісії тільки самим Йосипом Бурчо (перший пункт) і ним же та Олександром Кульбакою (другий і третій пункти рішення).

Грант надавався НСЖУ Радою Європи у період з вересня по грудень 2015 року для сприяння реформуванню комунальних газет. Було проведено 11 регіональних семінарів, в яких взяли участь більше 200 редакторів, підготовлено проекти документів, посібник для редакторів «Абетка редактора», три онлайн-курси, надано безліч консультацій. Вже після закінчення гранту Закон про реформування набув чинності і та ж сама група продовжила роботу на громадських засадах (як це і було більше десятка років до кількамісячної грантової угоди). Знову: проекти документів, посібник для редакторів, онлайн-курси, безліч консультацій — тільки тепер вже на основі діючого Закону, а не проекту. Всі напрацювання досі є на сайті НСЖУ, а кількість заходів користувачів на цей розділ сайту становила більше 8000 (тобто, в середньому кожен редактор комунального ЗМІ заходив у цей розділ мінімум 15 разів). Ефективність нашої роботи є очевидною, але Сергій Томіленко заявив про “неякісне виконання гранту” нашою робочою групою (для порівняння: гранти “на Суспільне” наші критики вважають “якісно виконаними”).  На цій підставі Сергій відмовився сплачувати кошти, перераховані Радою Європи на рахунок НСЖУ, виконавцям проекту. Є договір і підписано акти виконаних робіт, але кошти не перераховано. Так от тепер, через посередників, Сергієм мені була запропонована “угода” - я маю визнати легітимність 13-го з'їзду НСЖУ, а він розрахується з виконавцями проекту. Згадується “класика”: #дапошливы, - була моя відповідь. Виконавці звернулися до господарського суду і по суду отримають свої кошти плюс відшкодування збитків вже за рахунок коштів НСЖУ.

І це не єдиний приклад недолугого керування Сергія, “в.о. керівника організації — за посадою”: звільнення (чи відтермінування — покази сторін різняться) сплати за оренду приміщення НСЖУ для ВГО “Український Журналістський Фонд” (керівник Л.Ольховська, керівник Черкаського осередку ВГО - С.Томіленко), спроба замість НМПУ, яке сплачує за оренду приміщення НСЖУ по 240 грн.за кв.м, укласти угоду з іншим орендарем за ціною 200 грн.за кв.м. Є достатньо й інших фактів, які роблять Спілку вкрай вразливою до дій фіскальних органів. Тому я впевнена, що “оновлення складу правління” відбудеться, але буде воно зовсім іншим, ніж на це дехто сподівається.