"Ми живемо в
епоху пам'яті, а не історії" - Тімоті Снайдер
Дискурс українсько-польських відносин оновився в
медіа-просторі через фільм “Волинь”, який показали в Польщі, після того розпочалося справжнє
роздвоєння та розтроєння: на когось вплинули символи в фільмі, а також
знайшлися і ті, хто спокійно відредагував. Нудно
розповідати про сюжет фільму, бо якщо Ви цим цікавитеся, то про те самі все
знаєте, якщо перший раз почули то краще погугліть. Фільм стосується українських
обивателів, а саме заторкається сутність українця, українець як ототожнення із “різуном”,
страшно ж звучить. Для поляків та українців важливо, щоб події 1943 року на
Волині не повторилися, бо жертви вже спочивають, тоді як українцям та полякам
разом будувати спільне майбутнє. Необхідно історію залишити історикам, а не вплутувати
в політику, як збудував антисистемну агітаційну кампанію Анджей Дуда, який втягнув події на Волині у свій політичний меседж,
у свою політичну обіцянку розібратися із цим, щоб нагріти рейтинги, бо від перемоги Комаровського його врятували 4 %. Показники свідчать, що приблизно 40 % населення не знало про Волинську
трагедію до виборів. Звісно, інформування та пізнання власної історії є
позитивом для будь-якої нації, але нікому не хотілося б плутатися в кінці
колони із позначкою “бандит,
убивця”. В цьому герці винуватими є дві
сторони: погроми, вбивства, не тільки
справа рук українців, але і поляки прославилися. Звалювати вину на одну із
сторін є дитячою забавкою, що призводить до серйозних наслідків в подальшому, а
саме формує ненависть представників однієї нації до іншої, тому перестаньмо гратися! Необхідно пам'ятати, що існує важливіші проблеми
ніж міряння політично-історичними правдами та кривдами, цей кейс пов’язаний із сучасною Росією, яка користається
слабкостями Польщі і Україні в цей час. Путін
в такі моменти починає задоволено позіхати та допомогати із розв’язкою, не тільки мріями, але і конкретними механізмами
використовується та розкручується тема про Волинь. Якщо, поглянути в історичне
минуле, то часто забуваємо, що структури ОУН-УПА і всяких хлопців з лісу, що
начебто вбивали поляків були наскрізь пропитані совецьким агентами, вплив
походив і від німців (звісно то не спроба перекласти вину на росіян, а більше
про можливі варіації дій "розділяй
та владарюй"). Але, якщо бути об’єктивним то вбивали, але вбивали і українців, тому в
цьому конфлікті українці із поляками є квитами.
Одіозний
фільм "Волинь" викликав занепокоєння не тільки в аудиторії, що
стежить за фейсбуком, а також в багатьох українців більше через реакцію поляків,
хоча для нас це і є важливою інформацією, як фільм вплинув на поляків, бо
українці досить смутно пам'ятають про Волинь, бо й називають дефініцією "Волинська трагедія". В Україні
стільки тих жертв за роки панів, московитів-більшовиків, що вже навіть українці
сформували собі ореол "жертв та мучеників" та не відносяться так
суворо до колишніх ворогів. Перед показом фільму в Польщі парламентарі
проголосували за визнання подій на Волині під назвою "геноцид".
Цікавий факт, але в 2013 році близько 148
нардепів ВРУ звернулося до Сейму з проханням визнати Волинську трагедію
геноцидом, тому починаєш вірити в стратегію, особливо, стратегію Москви щодо подальших маніпулювань в
Східному ракурсі. На цьому зіграли та отримали рейтинги, політичні сили, а саме
"Право і справедливість", що намагається завдяки різким переходам відіграватися
із історією та впливати на політику, дивіденди здобуде та здобула Росія від
того всього, ну і звісно партія "Право і справедливість". Повірте, що українці не є "добрими
самарянинами", бо визнали героєм України Степана Бандеру, погіршивши відносини із поляками, при Ющенку це
обернулося фактичним розірванням
спілкування із екс-президентом Качинським ( загинув в авіакатострофі під
Смоленськом). Нічого не маю проти надання героя України, але стосунки після
надання героя Степану Бандери дуже погіршилися.
Звісно, скажете Ви, що все це дурня, що може зробити
звичайний фільм, але для прикладу збільшення нападів на українців в Польщі,
руйнування українських пам'яток, раніше вже звучали зазіхання на Львів, погрози
на адрес голови фундації
Euromajdan-Warszawa є фактом, що говорить сам за себе. Фільми є важливою
частинкою соціальної інженерії для будь-якого суспільства. Росіяни інколи
"обгажуть" українців, але українцям та росіянам різними шляхами подорожувати
у світі неспокою, тому цього не очікуєш від хороших друзів. Звично, що поляки лобісти-адвокати України в світі, але
не дуже це в'яжеться із хорошими відносинами, коли виходять такі фільми як “Волинь”. Політику Сейму не потрібно ототожнювати із всіма
поляками, чи із тією кількістю, що сповідує ідеї агресії проти України на
основі історичної пам’яті
чи нав’язливості ідей від кінематографу,
ідології. Хоча згадавши фільм "Вогнем та мечем" потрохи розумієш
заіделегізованість польського кіно, що ж поробиш, приходиться дивитися та
ловити себе на тому, що стереотипи творять в кіно. Хоча не тільки польське кіно
вражає стереотипами, бо й українці теж навчилися це використовувати, якщо про
об’єктивність. Важливо, що більшість
поляків не є академістами-істориками,
тому звичайні громадяни через художні фільми втягнуть як гумки емоції страху,
відрази, що були покладені в основу фільму, тому не дуже радує така перспектива.
Хоча, фільм не можна однозначно сказати, що це “зрада”
українських національних інтересів, але й “перемогою”
назвати тяжко. Але, не все так погано як здається, бо деякою мірою фільм сприяє
діалогу України та Польщі, знижує поріг використання "тайності" про минулі події, бо прихованість і тайність є хлібом для ультраправих
організацій, особливо, в частині популяризації ультранаціоналістів, зводить соціальний
дискурс діалогу між двома держави, між двома народами, хоча можуть включитися
до цього дискурсу росіяни та гарно погратися.
Що
потрібно робити? Механізми
1) Вивчення та дослідження Польщі (минулого, теперішнього, майбутнього) українськими
науковцями для подальшої побудови політики через міністерства, що допоможе
мінімізувати "тертя". Необхідно займатися вивченням дійсних злочинів
під час Волинських подій, встановлювати винні прізвища, щоб не плутатися в
декомунізації, це буде хорошим знаком для поляків.
2) Не потрібно займатися пропагандою агресії чи
навпаки активного втручання через створення лише позитивних образів, лише
інформуванням, лише хард-кором треба діяти. Важливо, говорити мовою художніх
символів, мовою музики, слова, кіно, а саме акцентувати увагу на
"кривавих подіях", коли українці чи поляки рятували один одного,
вибачатися, будувати відносини в стилі “жертв”, а
не винуватих сторін. Важливо не акцентувати відповідальність на весь
український чи польський народ, необхідно акцентувати винну на конкретних
історичних особах.
3) Обміни молоді та налогодження контактів будуть
сприяти покращенню відносин між двома державами, бо стратегія краще ніж
тактика,особливо, в перспективі майбутнього.
4) Формувати імідж модерного українця, а не
"українця-головоріза", це допоможе не тільки в стосунках із поляками,
а зі всім світом ( згадаємо Нідерланди), тому це завдання Мінстеця та
Міністерства закордонних справ, хлопці “дерзайте”.
5) Запуск інформаційних ресурсів ( приклад із минулого “Культура” Єжи Гедройць, немає незалежної України без Польщі),
щоб просувати ідеї українсько-польських відносин (на українській та польській
мові поширення). Педалювання теми (Петлюра-Пілсудський, Зимові походи)
6) Просування через українців, що працюють в Польщі
ідей Солідарності та підтримки націленої політики на покращення відносин, хоча
підтримка українців в Польщі за соціологією із 2015 року впала на 10 пунктів,
зараз становить 27%.
Важливо, що шукаючи матеріали про "Волинь",
я не знайшов будь-яких пропозицій, як вирішити цю дилему, хоча й зустрічалися
нейтральні та стримані статті щодо фільму!
Тому,
браття, єднайтеся, свого не цурайтеся, а на чуже не заглядайтеся, намагайтеся
дружити!