Президентські вибори в Молдові як фактор дестабілізації країни

Вже наприкінці цього тижня в Молдові відбудуться перші за останні 20 років прямі президентські вибори.

 Перехід до такої форми обрання глави держави став наслідком народних протестів у Кишиневі, які почалися з березня 2015 року. Відповідно, вважається, що прямі президентські вибори повинні покласти край наявній політичній кризі в державі. Але з огляду на характер розгортання електоральної кампанії, її результатом може стати не вирішення вище зазначеної проблеми, а глибокий суспільний розкол, який у подальшому лише посилить існуючі негативні тенденції.

            Справа в тому, що за останніми даними соціологічних опитувань, найбільшою підтримкою серед виборців користується кандидат від Партії Соціалістів Ігор Додон – відомий своєю проросійською орієнтацією. На перший погляд у Молдові складається абсолютно нормальна політична ситуація, яка отримує своє вираження в стабільному електоральному циклі, в ході якого відбувається зміна влади. Тобто демонструється позитивна динаміка в бік демократичних перетворень. Але якщо звернути увагу на інформаційне наповнення виборчої кампанії, можна зробити висновок про зворотне. Ігор Додон відомий своїми заявами щодо скасування асоціації Молдови з ЄС та прагнення побудувати сильну вертикаль влади на зразок такої, яка існує в Білорусі та Росії. Декілька днів тому політик взагалі публічно визнав приналежність Криму до РФ. Така заява, з огляду на заморожений конфлікт у Придністров’ї та сепаратистські настрої в Гагаузії, викликає лише подив і є сумнівною з точки зору політичної доцільності.

Зрозуміло, що значна кількість передвиборчих обіцянок Ігоря Додона може бути звичайним популізмом, який спрямований на загравання з народними масами. Але, переслідуючи власні електоральні мотиви, політик сприяє поглибленню суспільного розколу між прихильниками подальшої євроінтеграції та прибічниками проросійської орієнтації. Такий стан справ набуває ще більш небезпечного значення в контексті того, що 20 листопада в Гагаузії пройдуть вибори до місцевого законодавчого органу, а 11 грудня жителі так званої Придністровської Молдавської Республіки обиратимуть президента. У даному випадку варто згадати, що свого часу Ігор Додон підтримав референдум у Гагаузії, який відбувся 2 лютого 2014 і стосувався права автономії на зовнішнє самовизначення, тобто проголошення незалежності.

Таким чином, президентські вибори в Молдові, які повинні були б покласти край затяжній політичній кризі, можуть призвести до глибокого суспільного розколу в разі перемоги Ігоря Додона та реалізації його намірів. Даний приклад діяльності російської «п’ятої колони», безумовно, повинен братися нами до уваги в контексті протидії таким же елементам у межах України.