Міжнародна спільнота постала перед фундаментальною проблемою – неадекватністю Організації Об’єднаних Націй сучасним світовим викликам. Створена понад 70 років тому як головна міжнародна інституція з підтримки миру і порядку в світі, ООН за своєю структурою, повноваженнями та механізмом прийняття рішень демонструє свою безпомічність перед лицем сучасних небезпек та загроз.
Так, політика умиротворення агресора, якої де-факто дотримується ООН щодо знахабнілої Росії, зокрема щодо її агресії та воєнних злочинів у Грузії, Україні та Сирії, свідчить про безсилість та недієздатність цієї організації, коли агресивну політику ревізіонізму, залякування та шантажу проводить ядерна держава – постійний член Ради безпеки ООН.
Я неодноразово звертав увагу на вражаючу подібність нинішніх подій, навіть у деталях, до подій кінця 1930-х років, коли Другій світовій війні передували безплідні спроби умиротворення агресора – гітлерівської Німеччини. Однією з головних причин провальної політики умиротворення була безпомічність тодішньої головної міжнародної інституції – Ліги націй, створеної з аналогічними до ООН цілями після першої світової війни у 1919 р.
Безславний кінець Ліги націй добре відомий. Політика потурання нинішньому міжнародному хулігану та агресору – путінській Росії – може зрештою спричинити такий же безславний кінець і сьогоднішній ООН. Хвороба безсилості та немічності може зрештою виявитися для ООН смертельною.
Організація Об’єднаних Націй, особливо її Рада Безпеки, мають бути реформовані, щоб світ знову не поринув у хаос, де панує право сильного, а сама ООН стала дієвим інструментом цивілізованого світу з верховенством права і моральним імперативом для всіх.