Політичний клин в релігійних проблемах

Суперечки, які стосуються релігійної тематики, на превеликий жаль, поступово вкорінюються в політичну практику нашого суспільства.

 Зрозуміло, що такий інтерес до духовних питань виникає у зв’язку із законотворчою діяльністю Верховної Ради, спрямованою на реалізацію конкретних прав і свобод людини, а також на чітке розмежування держави та церкви. Але водночас, деякі політичні сили, використовуючи наявну ситуацію, цілеспрямовано «розкручують» релігійну тематику задля отримання дивідендів. Проте доволі часто це здійснюється без усвідомлення можливих наслідків для суспільства.

            Варто згадати, що прийняття кожного законопроекту, який стосувався релігійної сфери, супроводжувалося доволі значними інформаційними кампаніями. Зрозуміло, що такий стан справ є прийнятним у демократичній державі, оскільки відображає наявність адекватної політичної комунікації та свідчить про плюралізм ідей та думок. Але слід зважати на те, що в той же час критика того чи іншого рішення стосовно духовної сфери має нести в собі конструктивний характер, а не провокувати появу конфлікту цінностей.

            Зараз доволі суперечлива ситуація складається навколо законопроекту №4128, який покликаний надати право релігійним громадам самим визначати свою конфесійну приналежність. Можна погодитися як  з аргументами його прихильників, наприклад, стосовно повноцінної реалізації свободи віросповідання, так і з висловлюваннями критиків щодо гіпотетичних насильницьких переходів і т. і. Але в даному випадку проблема полягає в характері самої дискусії. На даний момент вона виконує роль своєрідної платформи, яку деякі політики свідомо використовують задля отримання дивідендів, вдаючись при цьому до образів «захисників» та «поборників» релігії (конкретніше, російського православ’я на території України).

            Вище згаданий законопроект, безумовно, суперечливий, оскільки завдяки маніпуляціям певних зацікавлених сил він дійсно може стати джерелом низки конфліктів між ієрархами різних конфесій. Але слід розуміти, що в ньому закладена позитивна ідея, а саме – збільшення значущості кожної релігійної громади в межах загальної церковної організації. Відповідно, можна вести мову про спробу своєрідної децентралізації в духовному житті. Тому враховуючи те, що зараз відбувається реформування характеру відносин у системі «центр-регіони», можливо, в даному контексті варто взяти на озброєння й ідею певної автономізації релігійних громад.