Провокатор, наркотики, алкоголь і політика

Політичне життя Кропивницького завжди було не стабільним. Після революції були надії, на те, що в місто прийде порядок і спокій. Та вони розвіялися разом з димом останніх покришок.

На пагорбі над центром міста, біля фортечних валів з одного боку, та готелю «Турист» з іншого в недобудованому театрі знаходиться найбільший у торгівельно-розважальний комплекс. В одному місці зосереджені цілодобовий супермаркет, нічний клуб, готель, більярдна та кінотеатр. Усі з досить сумнівною, навіть скандальною репутацією. Там же знаходиться офіс політичної партії «УКРОП», та, як би не було дивно приміщення медіа групи, яка асоціюється з керівництвом Блоку Петра Порошенка в області. Ні для кого не таємниця, що одіозного порошенківця Олександра Дануца та співвласника «Копілки» Михайла Бєжана поєднують дружні, навіть кумівські стосунки.

Головною «фішкою» всього комплексу з самого початку став нічний клуб «Провокатор». Але він в 2011-2012 роках прогримів на всю Україну. Прилюдно, під об’єктивами телекамер та на очах у охоронців нічного клубу до смерті забили молодого хлопця. Та для більшість кропивниччян трагедія не здивувала. Це місце давно мало дурну славу. Адже  з «мовчазної згоди» керівника розважального комплексу в Провокаторі біля барної стійки торгували наркотиками. Очевидно, що долю в такому злочинному бізнесі завжди мав топ-менеджер Михайло Бєжан. Торгівці та бармени чудово знають своїх клієнтів. Серед них заможні бізнесмени, так-звана золота молодь, навіть деякі місцеві чиновники, депутати та громадсько-політичні діячі. Мабуть одним з найактивніших завжди був місцевий мажор – Олександр Дануца. Може саме на хвилі розпусного життя він і затоваришував з Бєжаном? Адже для віп-клієнтів бармен завжди міг приготувати спеціальний коктейль, після якого жодна дівчина, переважно студентки та школярки, не могла відмовити. Справа в тому, що дівчат пригощали напоєм з наркотиками, або клофеліном. Закономірно, що після цього жертва втрачала контроль над собою, та іноді й свідомість.

Для подібних розваг з накачаними наркотиками молодими дівчатами в нагоді ставав розташований прямо в цьому ж приміщенні готель з імперською назвою «Єлисаветград». Що там роблять з непритомними студентками та школяркам, всі чудово розуміють.

Але на мажорах великий бізнес не побудуєш. Грошовий оборот не той адже відвідували «Провокатор» здебільшого студенти та старшокласники. Більшість із них не можуть собі дозволити дорогі коктейлі та закуски на барі. Ситуацію завжди рятував цілодобовий супермаркет. В «Копілці» зазвичай нехтували встановленим в Кропивницькому правилом не торгувати алкогольними напоями після 22.00, та й документи у нічних відвідувачів ніхто ніколи не питав. Молодь має розважатися, а торгова мережа заробляти на дешевому алкоголі шалені гроші.

Та рано чи пізно продаж наркотиків у клубі, та алкоголю неповнолітнім в нічний час у сусідньому супермаркеті так чи інакше мав призвести до трагічних подій. Грім гримнув у ніч з 18 на 19 листопада, коли під час дискотеки біля «Провокатора» до смерті забили неповнолітнього Олександра Костюченко. Ні телекамери, ні охорона закладу, ні навіть міліція не реагували на бійку. Адже тіньовий бізнес Бєжана «кришували» досить впливові в місті люди. Тоді лише суспільний резонанс та активна громадська позиція місцевих журналістів змогли зрушити справу з місця. Як би Ьєжан не виправдовувася, але кров хлопця лежить і на його руках. 

Після революції гідності справи у Бєжана пішли не так добре. Стара «криша» виручала не завжди. Щоденні дискотеки пішли в далеке минуле, разом з ними і віп-клієнти. В цей час близький друг і кум Михайла запропонував зайнятися політикою. Дануца на той час змінив кілька партій, та вже досить довго займався місцевим осередком Блоку Петра Порошенка під патронатом нардепа Костянтина Яринича. Саме він запропонував Бєжану очолити перспективний політичний проект на місцевому ріні та на найближчих виборах стати депутатом. Підвернулася й партія, розкручена на державному рівні. Дануца малював райдужні перспективи депутатства, підтримки демократичної більшості та легкий шлях на політичний олімп. Від Михайла треба було одне – гроші. А далі команда кума зі «своїми людьми» в виборчих комісіях та інформаційною підтримкою медіа групи «Весь Кіровоград» зробить з нього та його партії серйозних політичних гравців. Залишалося тільки заповнити список «слухняними» людьми.

Результат виборів виявився для Мишка несподіваним. Більшість депутатів були вже досвідчені, а найголовніше сам Дануца свої вибори програв. В таких умовах довелося брати участь в формуванні демократичної більшості. А сама партія почала виходити з під контролю. Не довіряючи своїм однопартійцям Мишко, продовжуючи прислухатися до Дануци та його шефа Костянтина Яринича взяв на роботу керівником апарату «УКРОПУ» досвідчену людину, яка мала б усе тримати в своїх руках. Нею стала член міської  ТВК від Блоку Порошенка  - Оксана Фросіняк – та сама, яка прославилася фальсифікаціями на попередніх парламентських та місцевих виборах.

 Та все ж, людям з БПП Михайло довіряє більше ніж «своїм», і це в той час, коли лідера партії Геннадія Корбана репресував Порошенко. Люди з БПП – гарантували стабільність демократичної більшості, та необмежені можливості у вирішенні питань з міською владою. Тепер від Михайла була необхідна виключно стабільна підтримка коаліції на чолі з Порошенківцями. Дануца знову запропонував свою підтрику та прихильність з боку Яринича.

Будучи аматором у політиці та професіоналом в сфері тіньового бізнесу Михайло Бєжан у всіх справах пов’язаних з партією продовжує покладатися на свого кума Дануцу. В свою чергу керівники Блоку Петра Порошенка продовжують контролювати «УКРОП» в Кропивницькому. Але щось пішло не так… Судячи за все,  під БПП погодилися прогнутися не всі укропівці. То хто злився під Порошенка? «УКРОП» чи лише Міша Бєжан? – це питання залишається відкритим.