Сьогоднішні заяви у Києві міністрів закордонних справ Німеччини Франк-Вальтера Штанмайєра та Франції Жан-Марка Еро вчергове засвідчили правильність нашої оцінки «мінських угод» як путінської пастки для України.
Напередодні другої річниці цих «угод», 10 днів тому, я попереджав, що небезпека не минула. Що Путін докладатиме відчайдушних спроб, щоб дотиснути наших міжнародних партнерів до здачі України – реалізації Мінську на його умовах – ще до кінця цього року.
На саміті G-20 у Китаї на зустрічах за нашою спиною з Обамою, Меркель, Олландом та іншими лідерами Заходу Путін фактично шантажував їх з метою добитися посилення тиску на Україну й примусу нас до капітуляції.
Чого прагне Путін є очевидним – щоб російська зброя залишалася на українській території, а контроль за своїм кордоном Україна не отримала, аж поки ми власними руками на рівні нашої Конституції, законодавства та організації влади на місці (через так звані вибори) не закріпимо назавжди цю територію за російськими маріонетками. І поки не пустимо бойовиків, як обраних на виборах депутатів, в українську політику.
Тобто, поки не створимо всередині країни «ракову пухлину» у вигляді контрольованої Путіним автономії, що постійно даватиме метастази в інші регіони та впливатиме на нашу політику в цілому. І тим самим зафіксуємо право вето Росії на наш цивілізаційний вибір і наше європейське майбутнє. Адже Путіну через реалізацію «мінських угод» потрібен не Донбас, і не Крим, а контроль за Україною в цілому.
Путін знову намагається розіграти роль навіженого, від якого легше відкупитися, ніж стримувати.
Тож не дивно, що всі прихильники російського умиротворення на Заході від цинічних путінських «агентів/друзів» до некомпетентних «корисних ідіотів» зараз активно включаються в чергову спробу вирішити проблему агресивності Росії за рахунок України. Але в їх фарисейських промовах та закликах маємо чітко вирізняти справжній голос Путіна.
Поки що українському парламенту вдавалося вистояти і не здатися в умовах російського шантажу та міжнародного тиску. І передусім завдяки принциповій позиції фракції Радикальної партії, яка від самого початку відкидала «мінські угоди» як план капітуляції України.
Жорсткі вислови у виступі Президента Порошенка на святкуванні Дня незалежності та в його зверненні до Верховної Ради України минулого тижня дають деяке сподівання на готовність Президента нарешті зупинитись на шляху політичних поступок та здачі національних інтересів України.
В цей час слабкості світових лідерів маємо бути пильними і сильними самі. Маємо зробити все, щоб капітуляція України не відбулася ні в Адміністрації Президента, ні у стінах українського парламенту.