Земля пухом Святійшому Патріарху Володимиру, нехай на небесах молиться за Україну…
Чорного вівторка 18 липня 1995 року, 21 рік тому я, ще зовсім молодий журналіст, редактор газети “Комерційні вісті” був тут, на Софійській площі і на власні очі бачив все це…***
Тисячі вірян йшли за труною з Патріархом Володимиром (Романюком). Хто плакав, хто тихо молився…
Бійці патріоти готувались до найгіршого варіанту.
Бо помер Святійший. Той, хто 19 років провів у радянських тюрмах, борячись за єдину Україну, її Незалежність. Той, який відмовився від радянського громадянства. Той, який голодував у Магадані під час заслання. Той, який вперше потрапив за ґрати, коли йому було всього дев’ятнадцять…
“Беркутівці” штовхали патріотів, по-звірячому били й калічили. Була вказівка тодішньої влади – в жодному разі не дати поховати у Софії Київській Патріарха Володимира. Це була жорстка умова Москви.Одначе, з Божою поміччю і кулаками “унсовців”, серед яких був і Ігор Мосійчук (за це він вперше відсидів) – була пробита бруківка, і Святійшого поховали на вході до Софії.
Наталка Чангулі, нині – заслужена журналістка України, знімаючи кінохроніку, збивала силовиків з пантелику навіть не стільки своєю відвагою, скільки – красою.
Я тоді, ведучи репортаж з місця подій, виліз на дерево. Бо “Беркут” перешкоджав і журналістам. В 22 роки я був геть худий, а по деревах добре лазити навчивсь у дитинстві на Луганщині – і вилізти слідом за мною ніхто з дужих силовиків так і не зміг. Вони не додумались ні до чого іншого, як …трусити дерево.
Але не збили мене і так, тож в якийсь час просто відчепилися.
***
Минув 21 рік. Дві революції і страшна війна на Сході, куди поїхало чимало тих, хто у чорний вівторок боровся за гідне місце спокою Святійшого…
Нічого не змінилось. Нас продовжують виганяти з власної землі, нав’язують нам чужу віру і політичне керівництво нашою Церквою з-за кордону. Нам продовжують нав’язувати міф про нашу меншовартість. Нас інформаційними бісами московитської пропаганди переконують, що ми не маємо права розмовляти своєю мовою і звертатися нею до Бога.
Покірні раби далі продають свій голос на виборах, забувши, що “рабів до раю не пускають”.
Дійшло до того, що юрба зазомбованих шизофреніків приперлась днями до Святої Софії Київської і співала: “Боже, царя храні…”. Навіщо взагалі СБУ, яке – гра долі – знаходиться зовсім поруч, якщо немає жодної реакції на таке ганьбище.
***
Але я вірю і молю Бога, що все буде інакше.
Земля пухом Святійшому Патріарху Володимиру, нехай на небесах молиться за Україну…
А ми сьогодні помолилися за упокій його душі.
Душі справжнього українця.
Олег Ляшко,
Народний депутат України,
Лідер Радикальної партії
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.