Як побороти корупцію?

Порівнювати шкоду від побутового хабара ціною в пляшку коньяку зі збитками, які породжують багатомільйонні і мільярдні корупційні схеми, щонайменше, недолуго.

На фоні боротьби з корупцією в Україні почастішали інтелектуальні дискусії про фундаментальні причини останньої, мовляв, викорінити це явище вкрай складно, бо воно глибоко вкорінене у свідомості і повсякденних практиках громадян. Безумовно, це слушне твердження, та, з іншого боку, воно легітимує тотальний характер корупції, а відтак тривалий і наполегливий шлях боротьби з нею. Керуючись подібним припущенням, можна легко дійти хибного висновку про те, що наша ситуація настільки безнадійна, що виправляти її треба десятиліттями. Попри небезпідставність, найбільшим бенефіціаром схожої ідеології є саме топ-корупціонери нашої країни.

Можливо, українське суспільство дійсно зжилося з корупцією в її багатоманітних проявах, часто того не помічаючи. Але в будь-якому разі порівнювати шкоду від побутового хабара ціною в пляшку коньяку зі збитками, які породжують багатомільйонні і мільярдні корупційні схеми, щонайменше, недолуго. Корупція корупції не рівня.

Справді, за кілька років неможливо перевиховати громаду, змінити звички і поведінку людей. Але цього достатньо, аби здійснити антикорупційний переворот в середовищі високопосадовців, політиків, керівників держпідприємств тощо. 

Сьогодні в багатьох країнах світу, які останнім часом не переживали революцій і війн, відбувається запекла боротьба з корупцією у вищих ешелонах влади. Чого варта лише Бразилія, де нині триває процедура імпічменту президента за обвинуваченнями у корупційних справах, або сусідня Румунія, де глава антикорупційного відомства Лаура Ковеши вже заарештувала брата діючого президента, мера румунської столиці та багатьох членів уряду і депутатів парламенту. Натомість в Україні народних депутатів, які склали мандат після звинувачень у корупції, проводжають під оплески як національних героїв. І це називається «нульовою толерантністю» до корупції? Якщо так, то ми живемо в якомусь викривленому світі.

Вихід із цієї ситуації насправді дуже простий. Треба, щоб керівники антикорупційних структур просто не боялися тиснути на сильних світу цього. Запит суспільства на такі жорсткі і сміливі дії сьогодні настільки великий, що чиновники, які на них наважаться, одразу стануть справжніми національними героями. Їх суспільна підтримка і авторитет будуть такими, що жоден політик чи «смотрящий» не зможуть вплинути на їхні рішення. Наразі вся країна чекає на своїх героїв, їм треба просто набратися сміливості.