Американський дипломатичний шантаж України

Два дні тому до України з офіційним візитом прибула помічниця держсекретаря США Вікторія Нуланд. І, як заведено, привезла з собою нові меседжі для української влади.

Останні традиційно подаються в заохочувально-застережливій формі, так, щоб одночасно мотивувати Київ на потрібні кроки і дати зрозуміти, що іншого виходу в нас просто немає.

Серед заохочень головне місце посідає заява Нуланд про те, що Сполучені Штати готові надати Україні фінансові гарантії на мільярд доларів. А так як ці гарантії раніше планувалися в тандемі з черговим траншем від МВФ, то, вочевидь, помічниця держсекретаря дала позитивний сигнал і для найбільшого кредитора України. Крім того, політик не оминула і звичних для Києва запевнень у подальшій військово-технічній та економічній підтримці з боку Вашингтона.

Але найцікавіше – це стимули, що межують з дипломатичним шантажем. Цього разу Нуланд не обмежилася старим кліше про безальтернативність мінських домовленостей, конкретизувавши свої вимоги до керівництва України. Зокрема, чиновниця розставила чіткі акценти: вибори на тимчасово окупованих територіях, амністія бойовикам і особливий статус Донбасу. На відміну від озвучування цих вимог у попередні рази, тепер вирішення кожного блоку проблем має свій дедлайн: виборче законодавство – до кінця травня, вибори – в липні, особливий статус – до кінця 2016 року. Однак і такий формат вимог не новий для України, в ньому явно б не вистачало стимулу до дій. Тому в Держдепі вирішили спрацювати жорсткіше.

Головна «родзинка» заяв Нуланд – обіцянка продовжити західні санкції проти Росії ще на 9 місяців (рішення буде ухвалене в червні) в обмін на прийняття українською стороною виборчого законодавства для Донбасу вже в травні. Чи будуть санкції продовжені, якщо Україна не піде на цей крок, представниця Держдепу не уточнила, але, очевидно, що тверда позиція Штатів за такого сценарію може змінитися на користь Москви. Таким чином, абстракті заклики до виконання мінських угод змінилися на конкретні умови, дотримання яких Україною буде запорукою продовження Заходом політики антиросійських санкцій. Київ остаточно затисли непростим вибором, який вимагатиме зрушення конфлікту на сході України з мертвої точки. Але зрушення дуже болючого і непопулярного.

В цій ситуації найбільш неприємним є те, що прив’язка Заходом санкцій до дій саме України, а не агресії Росії відбувається в умовах заборони Меджлісу в Криму, на що світ знову заплющує очі. Замість того, щоб більш жорстко поводитися з Кремлем, США обрали тактику м’якої ультимативної політики щодо України.