майже за класиками офшорного жанру І.Кононенком та В.Гонтарєвою
Що поєднує такі події, як неофіційне припинення швейцарськими банками обслуговування левової частки пострадянських клієнтів, загальний перегляд принципів банківської таємниці та останню публікацію Міжнародним консорціумом журналістських розслідувань (ICIJ) цілого «каталогу» економічних зловживань з боку політиків, лідерів кримінального світу та усіляких селебрітіз?
Усі ці події єднає загальна логіка та спільний цивілізаційний тренд – початок глобальної боротьби із злочинністю еліт.
Зловживати публічним статусом та обкрадати власний народ, але при цьому належати до сучасного світу, мати власність у розвинених країнах, користуватися благами і перевагами сучасної цивілізації, а подекуди й сидіти за одним столом із лідерами провідних країн – стає, як мінімум, дуже проблематично.
Злочинні еліти, тобто корумповані політики і високопосадовці, злодійкуваті зірки, «відбілені» кримінальні авторитети, а також мільярдери із злиденних країн, як колись пірати, рабо- та наркоторгівці – стають «паріями», які подекуди ще можуть імітувати велич і багатство, але їхній час вже добігає кінця.
З кожним днем, злочинним елітам буде дедалі важче приховувати власні статки, відмивати їх та інвестувати у легальні активи. Брудні гроші, як фальшиві банкноти, цивілізований світ перестає приймати у свій обіг, а їхніх власників починає маркувати як «небажаних осіб».
Зазначений тренд є глобальним, але, схоже, що елітам пострадянського простору відведена у цій історичній виставі особлива роль.
Впродовж усього пострадянського періоду, цивілізований світ намагався розмовляти із суспільствами країн колишнього СРСР з позицій демократизації, ринкових реформ, інституційних перетворень і т.і. Дехто почув і зрозумів цей месседж, але у багатьох випадках ці категорії було знівельовано. При цьому, дискредитація демократичних принципів для корумпованих еліт перетворилася на вигідний бізнес, стала чимось на кшталт національної ідеї та геополітичної місії.
Тож цілком логічно, що демократичний модернізаційний дискурс тепер буде змінено на антикорупційний, а необхідність перетворень буде доведено шляхом викриття злодійкуватої сутності місцевих правителів. Якщо не вдалося достукатися до шляхетної свідомості громадянина - доведеться апелювати до сплюндрованої гідності «ошуканого вкладника». Тим більше, що усе це буде дуже гармонійно поєднуватися із економічними санкціями, песимістичними макроекономічними тенденціями та іншими наслідками «понтів замість реформ».
Судячи з реакції російських адвокатів режиму Путіна на останні публікації ICIJ – вони розуміють усю серйозність такої постановки питання.
P.S. Аналізуючи події навколо "офшорного панамського скандалу", зокрема дискусію, що розгорнулася в українському суспільстві, попри усі його правові та політичні аспекти, нищівну пресу, я хотів би звернути увагу на моральний бік справи.
Так, так. Саме на моральний бік справи, бо це те, що ще сильно відрізняє дикий український політикум від європейського і цивілізованого.
Невміння визнати вину, покаятися, або, не дай боже, добровільно подати у відставку, виявити готовність нести покарання є характерними рисами українських політиків, у будь-чому підозрюваних, чи звинувачуваних.
Ні. Будуть брехати до останнього, викручуватися, звинувачувати свою та іноземну пресу в маніпуляціях, вигадувати казки про гібридні війни і треті сили, аж поки врешті-решт не капітулюють під тиском фактів, суспільства, але ніяк не гідності і моралі.
Бо їх немає...
Відтак, маємо таку ситуацію: ті, хто розраховують уникнути відповідальності через юридичну або організаційну неврегульованість багатьох питань щодо розслідування порушень високопосадовців, лише привертають увагу іноземних спецслужб та надають додаткові приводи для зацікавленьсвоєю діяльністю. І така зацікавленість не минає безслідно.
Хочу нагадати, коли ще рік тому, очолюючи спецслужбу, я відверто застеріг президента від відродження практики «смотрящих» та вказав на оффшорні неподобства представників його найближчого оточення, моя позиція не була почута.
Коли влітку 2015 року я публічно оприлюднив документи, які підтверджували корумпованість керівництва Генпрокуратури та вперше назвав прізвище «Кононенка» в контексті зловживань, у тому числі з оффшорами, у вищих ешелонах влади – це закінчилося хіба що моєю відставкою з посади та судовими позовами на мою адресу. Коли півроку тому, наш «Антикорупційний Рух» заявив про неминуче переслідування українських корупціонерів якщо не українськими правоохоронцями, то принаймні іноземними борцями з корупцією – той самий Кононенко віджартовувався якимись там «мурзилками».
Три місяці тому «Антикорупційний Рух» публічно звернув увагу на жахливу протиправну діяльність керівництва Нацбанку, на що ніхто не відреагував.
Але сьогодні ми маємо зрушення по усіх цих питаннях майже одразу і навіть більше! То хто тут «мурзілка»!?
І прочитайте, будь-ласка, Guardian.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.