Присвячується тим, кому набридли обіцянки "покращень" та постійна брехня, щодо швидких та безболісних змін у нашій країні
У семирічному віці мама вперше взяла мене на екскурсію до Польщі. Для мене ця поїздка була чимось грандіозним: довжелезні та чисті вулиці, доглянуті красиві алеї, життя сучасного мегаполісу. «Це частинка Європи,» - відповіла на моє здивування мама.
«А Україна – теж Європа?» - миттю перепитала я. У повітрі зависла кількасекундна пауза. «Так, донечко, Європа,» - відповіла мама.
Мабуть кожен із нас, свідомих українців, хоч раз у житті задумувався про європейське майбутнє. Телебачення та Інтернет вимальовують нам високий рівень життя та захмарні перспективи. Але чи все так чудово?
Якщо оцінити ідею вступу до ЄС реально, то нас там просто ніхто не чекає. Або простіше кажучи – ми для Європи як кістка посеред горла – зайвий тягар. Нас і раніше сприймали скептично та із недовірою, а зараз, коли в Україні точиться війна, європейські чиновники лише знизують плечима і вводять свої псевдо-санкції проти Росії. Із чисто людської точки зору їх можна зрозуміти: кожен із них, як голова своєї маленької родини, дбає про її членів.
Але навіщо тоді було гарантувати Україні недоторканість та забирати атомну зброю? Як завжди, хибна довірливість нашої нації та хитромудрі маніпуляції з боку ЄС.
Ну, намалюємо собі казку зі щасливим кінцем – Україна все-таки вступає до Європейського Союзу. На Майдані знову мітинги, але на цей раз всі обіймаються і дружньо скандують: «Ура!» На телебаченні всі канали ведуть пряме мовлення і обіцяють нам захмарні перспективи. Так, стоп. Із цього місця докладніше.
Щоб щось отримати, у замін завжди варто щось і віддати. Чи зможуть українські чиновники позбутися корупційної системи влади і змінити її на краще? У нашому парламенті «кумівство» так добре прижилося, наче поганий гриб до сосни. Ось і спробуй його тепер відірвати.
Навіть якщо в Україні, найближчим часом закінчиться війна, на ліквідацію її наслідків варто буде витратити не одне десятиліття. Наша інфраструктура та економіка і так добряче недотягують до європейських стандартів, а зараз ще й доведеться все відбудовувати опісля закінчення воєнних дій.
Проблема українців у тому, що вони хочуть отримувати все й одразу, при цьому не бажаючи змінюватись самим.
Євросоюз – це далеко не панацея для вирішення всіх проблем. І поки влада не перестане кожних десять хвилин транслювати десять хвилин із прем`єр-міністром, а українці нарікати на владу та брати хабарі, нічого не зміниться. Україну врятує не революція, а еволюція. А патріотизм – лише потужна зброя для маніпуляцій.
Сподіваюсь, моя донечка теж колись запитає: «Мамо, а Україна – це Європа?» І я з гордістю відповім: «Ні, сонечко, Україна – це дещо більше. Це твоя Батьківщина і наш маленький світ».
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.