Петро Порошенко. Гібридний президент

Нинішній гарант своїми діями нагадує відразу двох колишніх очільників держави – часом Віктора Ющенка, а часом - Віктора Януковича.

Від Віктора Андрійовича його колишній керівник передвиборчого штабу на виборах до парламенту 2002 року й права рука на президентських виборах 2004 року успадкував принцип кумівства при призначенні на державні посади. Як і в Ющенка, у Порошенка є свої «любі друзі»: Ігор Кононенко, Борис Ложкін, Сергій Березенко, Павло Жебрівський, Віктор Шокін, Володимир Гройсман… Цей список можна продовжувати до безкінечності, адже буквально вся кадрова лавка президента складається з його близьких друзів чи бізнес-партнерів. На жаль, незаангажованих технократів серед них немає. Бо нинішній президент, виходець із великого бізнесу "нічиїм" людям-грамотним технократам не довіряє. Довіра - тільки своїм.

Ющенко запам’ятався українцям війнами з прем’єром Юлією Тимошенко. А команда нинішнього президента запам’ятається тим, що підтримувала перманентний та виснажливих для обох боків конфлікт з прем’єром Арсенієм Яценюком. Причому на відміну від Тимошенко, яка дійсно мала президентські амбіції і відповідала Ющенку воєнними діями, Яценюк таких амбіцій не мав. І на посаді керівника уряду навіть намагався побудувати з Порошенком партнерські відносини.  

Дуже схожим до ющенкової «Нашої України» є й «Блок Петра Порошенка». За розповідями про демократичність у цій фракції насправді приховується не лише недисциплінованість депутатів, але й їхня ангажованість різними олігархічними групами впливу.

Але Порошенка багато чого ріднить і з Януковичем. У першу чергу, бажання отримати якомога більше влади. Петро Олексійович поки що лише заявляє, що Конституція 1996 року дала б йому можливість швидко вирішити політичну кризу. Янукович же у 2010 році без зайвих слів, швидко повернув дію Конституції-96.

Правда, після Євромайдану повторити такий самий трюк Порошенку вже не вдасться. Проте курс за концентрацію  влади у своїх руках Порошенко тримає. Якщо не де-юре, то де-факто: у Януковича був ручний прем’єр Микола Азаров, у Порошенка таким само ручним прем’єром має стати його "видатний земляк-вінничанин" Володимир Гройсман.

Так само, як і в Януковича, в політиці перебуває син Порошенка. Віктор Янукович-молодший був народним депутатом, зараз мандат парламентарія - в кишені у Олексія Порошенка. Син Петра Олексійовича, звісно, за масштабами впливу не йде у жодне порівняння з сином Януковича. Проте сам факт просування свого нащадка у великій політиці у будь-якій європейській країні вважається правилом поганого тону.  

А ще Петра Олексійовича зі своїм попередниками ріднить фігура Юрія Луценка. Цей політик був міністром внутрішніх справ в урядах Тимошенко і Януковича за президентства Ющенка. Зараз кум Порошенка Луценко – голова фракції БПП, але йому пророкують повернення до табору силовиків й здобуття посади Генерального прокурора.

Таким чином, Порошенко – це такий собі "гібридний" президент. Який, на жаль, з кожним своїм політичним кроком замість створення якісно нової політичної реальності стає дедалі більш схожим на попередників. То на Ющенка. А то на Януковича - залежно від політичної ситуації.