Микола Філонов – шлях від Януковича до Порошенка

Гортаючи старі архіви натрапив на вельми цікаву газету. Маючи доволі гучну назву - «Свобода Слова» - вона по суті була інформаційним вісником місцевого осередку Партії регіонів. Виходила у світ близьк

Гортаючи старі архіви натрапив на вельми цікаву газету. Маючи доволі гучну назву - «Свобода Слова» - вона по суті була інформаційним вісником місцевого осередку Партії регіонів. Виходила у світ близько року в 2010-му. Саме стільки часу власникам було необхідно, щоб провести місцеву виборчу кампанію та висвітлити результати «демократичних» виборів. А разом з тим співати дифірамби місцевій владі та «мочити» опозицію.

Особливо показовим є номер 38 від 17 листопада 2010 року. Практично весь він присвячений перемозі «регіонів» на виборах, обранню голови обласної ради від регіоналів, успіхам місцевої влади та критиці опозиції. Апофеозом цього випуску можна вважати «передавіцу» головного редактора «Влада залишається триєдиною».  У ній, розпочавши з «тролінгу» попередньої влади Домбровського-Заболотного, редактор доходить висновку: «обличчя у владі частково змінились, істотно змінилася політична конфігурація в області (перемога Партії регіонів на виборах – авт.), а робота на конструктив продовжується».

І що тут дивного? – запитаєте ви. Все логічно – головний редактор партійної газети хвалить своїх роботодавців і шукає в усьому позитиви. Дивне тут лише одне – прізвище головного редактора. Ним був ніхто інший як Микола Філонов. Який через Партію регіонів розпочинав свій шлях у політику. Потім було створення обласної структури партії Ляшка (яку Філонов, як бізнес, записав на свою дружину), робота на виборах на регіоналів, а потім Олександра Домбровського та Миколу Катеренчука. Для цього Микола разом з дружиною регулярно брав участь в всіх виборах, що відбувались.

Сьогодні він кандидат (як завжди невдалий) у депутати Вінницької обласної ради від правлячого Блоку Петра Порошенка. І на останніх місцевих виборах був заступником керівника обласного штабу, що відповідав за ідеологію та роботу з пресою.

Ось такий вийшов п’ятирічний цикл зрад та пристосування – від редактора ідеологічної газети Партії регіонів до кандидата від партії, яка декларує свою рішучу боротьбу з регіоналами. Ось і виходить, що іноді у своєму оці колоди не бачиш. А тим часом чекаємо на нові перевтілення неідеологічного ідеолога/