НАБУ набуває досвіду, переважно негативного

Старт будь-якої новітньої державної інституції супроводжується від "як корабель назвете, так він і попливе" до першої великої перемоги, котра може на роки виправдати створення цієї інституції.

НАБУ - дивне утворення для країни, котру ні з чим добрим, окрім хіба корупції, не асоціюють. Добрим, бо корупція в Україні, це ніщо інше як система управління. Так, вона виформувала і виховала кілька поколінь управлінців, навіть щось там зберегла для майбутніх поколінь, переважно те, що не змогла приватизувати. Але найголовніше, що країна за цей час втратила на порядок більше ніж здобула, і перспектив з такою системою управління не мала ні найменших.
Країна просто провалювалася і провалювалася. Тож за ввічливої поради західних партнерів у державі постали нові інститути , зокрема й НАБУ. Саме Антикорупційне бюро отримало унікальний шанс заявитися як самодостатня інституція завдяки резонансним заявам міністра Абромавічуса.
Тоді полетіли звинувачення зі згадуванням прізвищ, і здавалося б, зараз за заповітами великого Лі Куан Ю, найближчі друзі Президента там-там-тарам. Але чим далі, стає зрозуміло, що саме НАБУ найближчим часом більше присвятить часу становленню структури, ніж реальній боротьбі з корупцією. Почнемо з того , що так і не владнані стосунки нової інституції із ГПУ. От остання інформація з офіційного сайту Нацбюро свідчить про те, що ГПУ не поспішає ділитися власними напрацюваннями із новою інституцією, що є свідченням так і не окреслених до кінця меж компетенції як ГПУ, так і НАБУ. "У відповідь на заяву, розповсюджену Генеральною прокуратурою України у четвер, 10 березня, щодо невідповідності практики витребування кримінальних проваджень від ГПУ для подальшого розслідування в НАБУ, звертаємо увагу на наступну інформацію.
Сама ситуація з нерозподіленими зонами відповідальності просто провокує новостворену структуру швидше зосередититися на самовиживанні, створюючи нові і нові сюжети для різнотлумачень . Інколи просте піарство здатне на певний час підтримувати ілюзію повноправності певної інституції, але цей час можна спалити на непродуктивні кроки, і тоді вже рестайлінг і ребрендінг не допоможуть.
Історія, що почалася розкручуватися із заяви міністра МЕРТ Айвараса Абромавічуса, зачепила не самого лише депутата Кононенка, на котрого вже навішали всіх можливих собак, але й ще цілий ряд функціонерів. Останніми днями в рамках розслідування за заявами міністра Абромавічуса актуалізувалося прізвище Андрія Пасішника .
Так сайт НАБУ повідомив про наступне: " У середу, 9 березня, детективами Національного антикорупційного бюро України за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури складене письмове повідомлення про підозру виконавчого директора, в.о. заступника голови правління НАК «Нафтогаз України» А.П.Пасішника у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.344 Кримінального Кодексу України (втручання у діяльність державного діяча).
Повідомлення про підозру мало бути вручене особисто А.Пасішнику 9 березня під час допиту в НАБУ, який було призначено на 12:00. Водночас, у ніч з 8 на 9 березня А.Пасішник повідомив детектива, що не зможе з’явитися до НАБУ раніше 1 квітня через термінове відбуття на лікування закордон. Відтак, письмове повідомлення про підозру було надіслане поштою за місцем проживання А.Пасішника у порядку, передбаченому ч.1 ст.278 КПК України. Наразі проводиться перевірка достовірності інформації щодо поважності причини його неявки." Враховуючи час, котрий минув з часу зроблених міністром Абромавічусом заяв, складається враження, що НАБУ перебрала повільність і неповороткість від ГПУ, ще гірше коли вона перебере на себе ще й хворобу політичної доцільності, властиву ГПУ.
І проблема тут в тому , що завищені очікування і прискіплива увага та бажання допомогти з боку західних партнерів занадто заавансували НАБУ, і кожна помилка його функціонерів поки що сприймається як прикрість, але є небезпека перетворення інституції в систему помилок якщо не в системну помилку. Тому що той самий Пасішник зі своїми спростуваннями, а перед тим Кононенко з вимогою очних ставок, фактично ставлять питання профпригодності функціонерів НАБУ. Як повідомляє Українська правда: "Виконавчий директор, в.о. заступника голови правління НАК "Нафтогаз України" Андрій Пасішник стверджує, що справа проти нього – політичне замовлення, і він вже повертається в Україну.
"Набридло читати дурниці, що я втік", - сказав він, повідомивши, що намагався вилетіти в Україну відколи отримав підозру у вчинені злочину, але всі чартери були переповнені, тому він летить з пересадками.
"Я не злочинець і готовий відстоювати свою правову позицію у цій сфабрикованій справі, в якій прослідковується політичне замовлення, щоб вивести мене з процесу повернення контролю держави над нафтовими активами, з яких роками виводились мільярди гривень", - стверджує Пасішник. Якщо справа кадрового просування самого Андрія Пасішника упреться лише в його приватну ініціативу в плані пропонування себе як потенційного заступника Абромавічуса, то весь картковий будинок заявлений міністром МЕРТ розсиплеться. До того ж настільки відомо, ніяких очних ставок із депутатом Кононенком, на яких наполягав сам Кононенко, після заяв для Абромавічуса так НАБУ і не спромоглося організувати. Тобто виходить, що Кононенко - це Кононенко, а Пасішник - це Пасішник, і ніякої організованої групи зліпити з цього поки що не передбачається. Сам Пасішник наполягає на тому, що кадрова пропозиція - це лише його приватна ініціатива: "Після звільнення Коржа, я дійсно, особисто пропонував йому свою кандидатуру і виявив бажання працювати з Айварасом в одній команді, але отримав відповідь, що ця посада виключно під оборонний комплекс і в нього є кандидати на цю посаду".
В НАБУ лишається все менше часу, щоб виправдати власне утворення і зайняти очікуване суспільством місце в системі державаної влади, тож з кожним суєтним сюжетом згорання часу прискориться, а новостворена структура, котра за рівнем довіри суспільства раптом впаде до значень структур зі спаленою репутацією, повинна, так і не вийшовши на очікувані параметри, бути заміщеною новою структурою. А це занадто дороге задоволення і для держави, і для суспільства.