Геополітична шизофренія

За економічною кризою і політичними баталіями ми не помітили (чи зробили вигляд, що не помітили), як Росія на Донбасі розпочала нову війну.

 При чому не ідеологічну чи економічну, не дипломатичну, а саму звичайну - збройну війну.

Вже кілька місяців поспіль кількість щоденних обстрілів на лінії зіткнення досягає сотні. Фактично кожного дня українські військові мають поранених і вбитих бійців. Війна йде, але світ довкола поводиться так, наче її немає. Всі сторони процесу завзято імітують роботу над мирним процесом, який, у свою чергу, неможливий в принципі саме через те, що тривають реальні бойові дії. Очевидно, що в ситуації повсякденних обстрілів і боїв робити головний акцент на проблемах якихось політичних домовленостей і обговорювати їх деталі – це, щонайменше, другорядна справа.

Сьогодні Росія впіймала для себе дуже вдалий момент, коли можна систематично виснажувати українське військо, завдавати йому втрат, не давати зміцніти в умовах постійного військового натиску, і водночас не нести додаткової відповідальності зі свого боку. Адже наразі мова йде не про те, щоб, скажімо, посилити антиросійські санкції, а про те, коли і як їх пом’якшувати та знімати взагалі. Саме це питання тепер на порядку денному. Така ситуація нагадує гостру форму шизофренії, за якої реальність подвоюється, проте один її вимір суперечить іншому.

Зрозуміло, що у такий спосіб російська сторона чітко заявляє свою позицію – Україна йде на поступки або живе у стані постійної війни, за котру Москву ніхто не буде карати. Сила зброї – єдиний непоборний аргумент Кремля. Виходячи з цього, нам слід було б не так перейматися над способом змусити Путіна виконувати Мінські домовленості – це давно відіграна партія – як шукати свій контраргумент, який дозволить здобути сильнішу дипломатичну позицію для подальших переговорів. Безрезультатність діючого мирного процесу є якраз наслідком того, що ми не маємо жодних серйозних козирів – економічних, військових, політичних – які б спонукали росіян серйозно сприймати позицію України. Зараз, коли хтось збирає Майдани-3, нелегітимний уряд не можна відправити у відставку, а парламентська коаліція припинила свої існування через партійні чвари, це неможливо. Відтак багато в чому ми самі спонукаємо Росію на зухвалу поведінку і нову хвилю агресії.