Перспективи повторної спроби звільнити прем'єра

На наступний день після провальної спроби народних депутатів висловити недовіру Кабінету Міністрів України прозвучало кілька політичних заяв про можливість повторного голосування за відставку уряду.

На наступний день після провальної спроби народних депутатів висловити недовіру Кабінету Міністрів України прозвучало кілька політичних заяв про можливість повторного голосування за відставку уряду. Але, крім демонстрації позицій і засвідчення продовження війни між парламентом і урядом, ці заяви не можуть мати будь-яких правових наслідків.

Першими про необхідність переголосування резолюції недовіри Яценюку заговорили кілька нардепів, особисті картки яких начебто не спрацювали ввечері 17 лютого. Однак виявилося, що жодних юридичних механізмів не просто для повторного голосування, а навіть для зарахування цих голосів в число тих, хто підтримав резолюцію недовіри, не існує. Тож всі докази відданості скривджених технікою депутатів лініям своїх фракцій згодяться хіба що для відстоювання їх чесного імені, але точно не допоможуть відправити кабінет прем’єра у відставку.

Коли всі зрозуміли, що переголосувати недовіру всьому уряду не вийде, оскільки Конституція передбачає можливість винесення такої резолюції на голосування лише один раз протягом сесії, лідери окремих фракцій вирішили піти іншим шляхом. На їх переконання, якщо висловити недовіру уряду вже не можна, то необхідно зробити те саме, але вже конкретно щодо прем’єр-міністра. На перший погляд, логічно, адже в Україні дії колективна відповідальність уряду, тобто відставка прем’єра тягне за собою відставку всього Кабміну. Але якби законодавство справді передбачало таку можливість, це була б явна колізія. Мабуть, саме тому законодавці і не передбачили подібного варіанту.

Відповідно до Конституції України та згідно із Законом «Про Кабінет Міністрів України», глави уряду можна «позбутися» лише за наявності чітких підстав: 1) його власної заяви про відставку (що, напевно, малоймовірно); 2) підтримання резолюції недовіри всьому уряду конституційною більшістю парламенту (провалена нагода) та 3) у випадку смерті очільника Кабміну (що, звісно, взагалі не актуально і небажано).