Захід наступає на чергові граблі у сирійському питанні

Перед початком роботи Мюнхенської конференції з безпеки переговорна група по Сирії досягла домовленості про припинення бойових дій на Близькому Сході.

Політики провідних країн світу, таким чином, вкотре за останній час роблять ставку на те, що Росія строго дотримуватиметься умов компромісу. Невже тривалий Мінський процес так нічого їх і не навчив? Адже так само, як і в ситуації з Україною, Москві невигідне остаточне врегулювання сирійської кризи. Все, що їй треба в обох випадках – це безперервна тліюча війна. Наростаючі обстріли бойовиків на Донбасі постійно дестабілізують Україну, а військове втручання росіян у Сирії гонить мільйони біженців до ЄС, ставлячи під загрозу майбутнє європейського співтовариства. Треба нарешті зрозуміти, що у хаосі Росія займає найбільш вигідне для себе положення, тому переводити процеси у мирне конструктивне русло їй просто не вигідно.

Найкращим свідченням того, що Кремль не хоче реального миру в Сирії, є офіційна позиція російського керівництва з приводу наземної операції на Близькому Сході. Як відомо, Медвєдєв навіть пригрозив світовою війною в разі, якщо учасники коаліції на чолі з США направлять до Сирії наземний військовий контингент. З іншого боку, вся світова спільнота давно в унісон визнає, що одними авіаударами і підтримкою сирійської опозиції проблему з ІДІЛ і режимом Асада не вирішити. Водночас буквально на днях Саудівська Аравія прийняла остаточне рішення про відправку своїх сухопутних військ на сирійську війну. Готовність вчинити аналогічно висловили ОАЕ. Ба більше, наземну операцію офіційно підтримала Франція, очевидно, за іншими учасниками коаліції справа не забариться.

Зі свого боку, Москва чудово розуміє, що коаліційні війська в Сирії – це кінець режиму Асада і російському впливу в регіоні, тому й застерігає учасників коаліції від таких дій, лякаючи їх великою війною. На цьому фоні будь-які мирні домовленості дають максимум тактичні вигоди сторонам, але загалом не мають жодних серйозних перспектив. Адже ІДІЛу чи Джабхат-ан-Нусрі немає ніякого діла до всіляких домовленостей і переговорів. Тому замість того, щоб гратися з Росією у мирні ініціативи, яких Кремль все одно не виконуватиме, міжнародній коаліції варто було б невідкладно розпочати наземну операцію по знищенню терористів та усуненню Асада, а на Москву накласти санкції за масове знищення сирійської опозиції та мирного населення. Так, нова фаза активної війни може на якийсь час загострити ту ж ситуацію з біженцями, але це єдиний шлях остаточного викорінення ІДІЛ та ліквідації диктаторського режиму Асада. В противному випадку війна в Сирії та мігрантська криза в Європі не закінчаться ніколи. Крім того, якщо в Сирії з’являться війська арабських учасників коаліції, російські літаки вже не зможуть наносити свої авіаудари, оскільки це означатиме війну з тією ж Саудівською Аравією чи ОАЕ. Натомість мирні переговори – це якраз те, на чому спеціалізується російська сторона, а саме – затягування часу і поступова дестабілізація опонентів. І найгірше в цій ситуації те, що західні лідери ведуться на дипломатичні трюки Кремля.