"Троянський кінь" у тексті Мінських домовленостей

Тепер недостатньо просто констатувати факт, що Мінські домовленості провалилися і не мають перспективи реалізації в подальшому.

 Для пошуку виходу із ситуації глухого кута треба продумати всі існуючі деталі «мирного» процесу, аби розуміти базові суперечності, які нині не піддаються подоланню. 
Мінськ-2 невигідний для України не тим, що прямо прописано в цьому документі, а тим, чого там немає. Текст політичної угоди написаний у такий спосіб, що його навіть трактувати по-різному не треба. Троянським конем цих пунктів є необхідність узгодження всіх деталей військової і політичної частини врегулювання конфлікту з представниками терористичних республік, хай навіть і в рамках Тристоронньої контактної групи. Іншими словами, Мінські домовленості – це набір загальних формулювань (насамперед, у політичній частині), які чітко вказують лише на одне: питання практичного характеру (як конкретно провести вибори, які зміни до Конституції слід приймати, як на практиці житимуть райони з особливим статусом у складі України тощо) Київ має вирішувати з бойовиками. А зважаючи на те, які вимоги представники ‘ДНР/ЛНР’ щоразу пропонують уповноваженим української влади, стає цілком очевидно – задовольнити ці вимоги ніхто й ніколи не зможе. Тому більше немає сенсу робити вигляд, що Мінськ-2 все ж вдасться імплементувати якось згодом. Не вдасться, це апріорі не придатна для втілення угода.
В цьому контексті твердження, що Мінські домовленості не мають альтернативи, виглядає не стільки як безумовна відданість мирному процесу, скільки постає як повна нездатність світової спільноти таку альтернативу знайти і втілити в життя. Політика, яких би масштабів вона не була, - це сфера вольових відносин, а не паралельна об’єктивна реальність зі своїми законами, які не залежать від людей. Тому буде воля знайти альтернативи – будуть й альтернативи, а як ні – ми всі продовжимо з наївним виглядом імітувати втілення нездійсненних домовленостей.
Україна в цій ситуації повинна строго дотримуватися правової, а не політико-кон’юнктурної лінії поведінки. Росія і бойовики не просто окупували частину території України, а порушили міжнародне право і цінність державного суверенітету. І хоча б виходячи з цього, ‘українська криза’ – це далеко не лише проблема нашої держави, а виклик для всього світу і, в першу чергу, для Європи. Мінські ж домовленості заточені суто під внутрішній конфлікт з такими ж внутрішніми механізмами його вирішення, а тому від початку були приречені на провал.