Антиукраїнська пропаганда в Європі

Не дивлячись на прохання України не робити цього, французький телеканал Canal+ таки випустив в ефір фільм Поля Морейро про Євромайдан «Україна. Маски Революції».

Не дивлячись на прохання України не робити цього, французький телеканал Canal+ таки випустив в ефір фільм Поля Морейро про Євромайдан «Україна. Маски Революції».

У стрічці, яка претендує на документальний характер, події на Майдані під час Революції Гідності висвітлюються з точки зору конспірологічних теорій, зокрема, подаються як спланована операція США. Головний акцент творці картини зробили на ролі «озброєних ультраправих радикалів на Майдані», а також на «масовому вбивстві в Одесі, вчиненому українськими націоналістами».

При цьому зрозуміло, що як би не опиралася українська дипломатія європейській прокремлівській пропаганді, шанси не допустити розповсюдження такого продукту фактично нульові, адже офіційна французька влада де-юре не може впливати на ЗМІ та обмежувати свободу слова в країні. Треба сказати, що інформаційний простір Європи – благодатний ґрунт для російської пропаганди, оскільки там завжди можна прикрити «неупереджений погляд Кремля» свободою слова і плюралізмом думок.

Однак не варто підмінювати плюралізм, який передбачає співіснування різних позицій, в тому числі непопулярних в суспільстві, відвертим спотворенням і перекручуванням фактів. Право вільно виражати будь-яку точку зору, безумовно, притаманне справді демократичним режимам, але таке право жодним чином не розповсюджується на фальсифікацію реальності і ретушування подій у потрібному ідеологічному світлі. Зайвим буде говорити, що подібне «кіно» ображає пам’ять українців, які загинули в центрі Києва за утвердження демократичних європейських принципів у себе в державі. Достатньо сказати, що це ганьбить, насамперед, частину європейського суспільства, яка вже сама не розбере, в чому ті цінності полягають.

До речі, Франція вже зіштовхувалась зі схожим за формою прецедентом. Ще в кінці минулого століття широкого розголосу в країні і світі набула так звана «справа Форрісона». Суть її полягала в тому, що професор історії Робер Форрісон всіляко заперечував факт Голокосту і злочини нацистського режиму проти євреїв, присвятивши цій темі чимало робіт і публічних виступів. Врешті-решт, все завершилося тим, що професора посадили до в’язниці, і свобода висловлювань непопулярних думок йому не зарадила, оскільки є конкретні факти і базові загальнолюдські цінності, які не можуть бути фальсифіковані суб’єктивними домислами та особистими упередженнями.

Сьогодні все більше прийнято говорити, що класичні європейські цінності – плюралізм, політкоректність, толерантність – показали свою життєву неспроможність. І це чистої води правда, якщо користуватися визначенням плюралізму Рамзана Кадирова, який саме цим словом назвав своє відео з Касьяновим під прицілом.