Протягом останніх десятиліть нашої історії в Україні склалася така система управління, яка є несумісною з правом громадян на свій розсуд вирішувати питання місцевого значення.
Право на місцеве самоврядування
дотепер було лише формальною декларацією, адже для його здійснення місцева
влада не мала ані достатніх повноважень, ані ресурсів для реалізації цих
повноважень. Така система, зрештою, загнала країну в глухий кут, коли збої в
роботі центральних бюрократичних структур заважали розвитку всієї без
винятку території держави. Тому влада пішла на безпрецедентний крок,
делегувавши повноваження і фінанси для їх здійснення на місця.
Звісно, реформа децентралізації не проходить як ніж по
маслу. Сьогодні ми зіштовхнулися з
низкою технічних, організаційних,
фінансових та інших труднощів, що перешкоджають повноцінному ходу змін. Але
одним з головних чинників реформи залишається психологічний. Як і всі історичні
процеси, децентралізація починається зі зміни свідомості громадян, з відмови
від патріархальних установок. Відтепер громади мають зрозуміти, що умови їх
життя, їх повсякденний комфорт і добробут залежать не стільки від кабінетів у
Києві, стільки від місцевих рад, на роботу яких вони можуть безпосередньо
впливати. Тому успіх децентралізації залежить від того, наскільки активно кожен
мешканець села і міста контролюватиме роботу місцевої влади та проявлятиме
ініціативу для її поліпшення. Все інше – це, по суті, технічна робота.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.