На фоні останніх політичних скандалів і перипетій на задній план відійшла тема непересічного для країни значення – ухвалення змін до Конституції в частині децентралізації.
Головне в цих змінах, щоправда, не сама децентралізація, а закріплення особливого порядку місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей. І голосування проекту конституційних змін у другому читанні – прекрасна нагода для малих коаліційних та опозиційних партій дати хід парламентській кризі, а відтак, і перевиборам. Якщо використання для цього бюджетного шантажу було надто небезпечним і загрожувало макроекономічним колапсом, то принципова незгода окремих політичних сил голосувати за зміни до основного закону не несе видимих катастрофічних загроз. Тому сили, які відчувають, що зможуть збільшити кількість депутатських мандатів на позачергових виборах, неодмінно скористаються цим моментом. Отже, в січні цього року нас чекає нове випробування нестабільністю і черговий рубіж, перетин якого наблизить або віддалить суспільство від перевиборів до Ради.
Однак роль проблеми Донбасу не вичерпується в якості засобу політичної боротьби в Києві. Нещодавно міністр закордонних справ України Павло Клімкін відверто заявив, що Мінських домовленостей не достатньо для вирішення конфлікту. І це при тому, що навіть вони не виконуються бодай наполовину. Очевидно, що ситуація зайшла в глухий кут. Її трагічність, головним чином, полягає в тому, що вже найближчим часом Україні доведеться приймати нові важливі геополітичні рішення, не виключено, що під тиском міжнародної спільноти. Але наскільки це можливо в умовах, коли парламент з урядом ледь ухвалюють навіть бюджет, здається, питання риторичне.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.