Тому наш аналітичний огляд, окрім важливих подій цього тижня, міститиме й важливі коментарі до аналізу року.
Почнімо з веселого.
Дід Мороз як характерний нам символ та атрибут новорічних свят відійшов у минуле. Незрозуміло, чим він образив прем’єр-міністра, але лякав останній депутатів, чомусь, Санта Клаусом, який прийде до стін парламенту, якщо не будуть прийняті зміни до Податкового кодексу та третій компромісний варіант державного бюджету на 2016 рік.
Швидше за все загадка прихована в тому, щоб ті, перед ким вислуговується очільник Уряду, відпрацьовуючи власні преференції, демонструючи подяку за збережене крісло, засвідчуючи вічну вірність, імітуючи активну діяльність, при прочитанні адаптованих та перекладених на їх мову текстів Арсенія Петровича не відчували дискомфорту при використанні непритаманних їм понять та термінів.
При цьому образа в Кабінету Міністрів України, судячи з усього, затаїлась не тільки на Діда Мороза, а й на український народ (свідомо не використовується поняття власний народ).
Судіть самі: Державна виконавча служба України Міністерства юстиції України відкрила виконавче провадження про примусове виконання Кабінетом Міністрів України виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду №826/6362/15 від 17.11.15 щодо проведення наукової громадської експертизи набору продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг для встановлення прожиткового мінімуму; проведення перегляду вмісту наборів непродовольчих товарів, продуктів харчування та послуг для основних соціально-демографічних груп.
Доволі цікава ситуація, коли національний суд через Державну виконавчу службу повинен зобов’язувати Уряд власної країни переглянути споживчий кошик для незахищених верств населення.
Проте щодо цього особливих зрушень із місця очікувати не варто.
Так, за даними Міністерства соціальної політики України, фактичний розмір прожиткового мінімуму в цінах листопада 2015 року в розрахунку на місяць на одну особу становив 2 487 грн (із урахуванням суми податку на доходи фізичних осіб – 2651 грн).
Аналогічні дані в цінах жовтня 2015 року в розрахунку на місяць на особу становив 2 388 грн (із урахуванням суми податку на доходи фізичних осіб – 2 544 грн).
Тобто, за один місяць вартість товарів, продуктів харчування, послуг, які формують так званий споживчий кошик, збільшилася на 100 грн (більше, ніж на 4 %).
Індекс споживчих цін станом на листопад 2015 року підвищився до 42,3 %.
У минулому році протягом грудня ціни зросли по відношенню до цін листопада ще на 3,7 %.
Відповідно, якщо динаміка збережеться, то на кінець року інфляція в Україні перевищить 45 %.
Інший показник, який в цивілізованих країнах начебто мав би компенсувати втрату купівельної спроможності заробітної плати громадян внаслідок інфляції, – індекс реальної заробітної плати (реальна заробітна плата виражається в кількості товарів і послуг, які працівник може придбати за свою грошову (номінальну) заробітну плату. Динаміка реальної заробітної плати залежить від зміни номінальної заробітної плати та зміни цін на товари та послуги), у порівнянні з січнем-жовтнем 2014 та 2015 років, становив по країні 78,2 %.
Таким чином, завдяки політиці нашого вітчизняного/засланого Санта Клауса, зростання цін за офіційною статистикою за рік становитиме близько 50 %, а за доходи, які ми отримуємо, ми зможемо придбати на четверть менше товарів та продуктів, ніж у минулому році.
Таким є підсумок року у частині оплати праці та забезпечення життя населення від діяльності Уряду. Додамо до цього, що в проект бюджету закладаються мінімальні соціальні стандарти в розмірі, дещо більшому за 1300 грн, які обіцяли проіндексувати на 12 % протягом року і ймовірність виживання громадян стає в 2016 році ще меншою. Оскільки їх підшкірний жир був значно менший, ніж у чиновників, про яких говорив Пивоварський в інтерв’ю Lb.ua, а за три роки «процвітання» руху камікадзе в Україні, його, ймовірно, не залишилося.
До цього сухого залишку варто додати як «позитивний» підсумок те, що 5 млн родин, або 1/3 населення, отримують субсидії та щиро радіють стосовно цього, не розуміючи, що це тільки один аспект їх життя, а низькі доходи обмежують їхню купівельну спроможність і за таких умов люди купують менше – відповідно, і внутрішнє виробництво скорочується, що не дає можливість стимулювати економіку, підприємництво, тобто тих, хто платить податки та формує дохідну частину бюджету. За таких умов може настати момент, коли коштів на субсидії в бюджеті виявиться просто недостатньо для того, щоб цим 15 млн українців компенсувати субсидії.
Загалом перші сигнали дав попередній проект бюджету на 2016 рік, до якого сума компенсацій закладалася на рівні 35–37 млрд грн, при тому, що восени міністрів фінансів України впевнено заявляла про те, що на субсидії потрібно 45 млрд грн.
Вважаєте, що економії бюджетних ресурсів буде досягнуто за рахунок зменшення вартості імпортного природного газу? Аж ніяк, навпаки, зараз у цьому питанні взагалі дуже цікава риторика: міністр палива та енергетики Демчишин заявляв, що до бюджету закладається ціна природного газу на рівні $ 225 за тис. куб. м, а від «Газпрому» вимагає конкурентну ціну в менше $ 200 за тис. куб. м для пролонгації контракту та закупівлі в 2016 році. А маржа в $25 – це що? Дуже просто, крім корупційної складової (про неї нам з часом розповість одеський губернатор), – це страховка на випадок чергового витка девальвації гривні, яка дивним чином становить 10–15 % від реальної ціни на газ, яка прогнозується на міжнародних ринках, починаючи з 2016 року.
За рахунок чого ж зменшиться обсяг фінансування субсидій у порівнянні з очікуваним? За рахунок зменшення тих, кому вони адресуються, не більше не менше, за рахунок повернення до фактичного виконання та реалізації механізмів контролю за тими, кому вона призначена, перевірки їх фінансової спроможності, достовірності наданих документів про матеріальний стан.
Неспроста міністр соціальної політики говорить про те, що 2016 рік стане роком суцільного аудиту соціальних виплат.
Тому люди, клюнувши на наживку в 2015 році, спокійно стерпівши те, як їх підписали на неспроможність платити (з мотивів – беріть, держава компенсує), будуть змушені готуватися до того, що платити доведеться самостійно, а виходячи з наведених вище офіційних даних Держкомтсату, грошей у людей на це таки немає.
Цікавими цього тижня були новини, пов’язані з Державним ощадним банком України та й загалом із розвитком державних фінансових установ.
Так, на початку тижня анонсувалося, що Мінфін планує позбавити «Ощадбанк» державної гарантії за вкладами населення, знизивши його з «безлімітного» рівня до 200 тис. грн, які виплачує ФГВФО.
У подальшому цю інформацію начебто було спростовано. Поряд з цим, зважаючи на відсутність зазначеної програми у відкритому доступі, говорити про те, хибне чи істинне це судження, доволі складно.
Разом з тим, у тому числі і на це питання дає відповідь заступник міністра фінансів Артем Шевальов під чам інтерв’ю:
«В долгосрочной перспективе государство не обязательно должно владеть банками. Если оно сможет в течение десяти лет продать без ущерба для налогоплательщиков, скажем, 80% акций, то пусть продает, наполняет бюджет, а на оставшиеся 20% будет получать дивиденды…
Очевидно, что в нынешней ситуации, как в банковской системе в целом, так и в госбанках в частности, ожидать такого шага в ближайшие три года некорректно. Именно поэтому продажу не менее 25 % акций мы планируем в среднесрочной перспективе – до конца 2019 года.
…Хорошей сделкой считается та, когда инвестор покупает сначала, например, 50 % акций, потом постепенно увеличивает долю, а в течение двух-трех лет концентрирует 100-процентный пакет.
Если на протяжении этого времени будут появляться “скелеты в шкафу”, у него под рукой будет старый собственник, который обязан будет решить такие проблемы. Мы не будем ставить ультиматум инвесторам и заставлять выкупить сразу 100% акций.
…Форма собственности для инвестора не важна. Ему нужны базовые вещи – активы, качество кредитного портфеля, розничное присутствие.
Мы видим, что все задатки привлекательного актива у Ощадбанка и Укрэксимбанка есть. Проблемы у них те же, что у всей банковской системы: низкое качество кредитного портфеля».
Тепер нагадаємо цифри. «Ощадбанк» цього тижня повністю погасив заборгованість за кредитами рефінансування від НБУ в сумі 5,5 млрд грн, із яких 3,5 млрд грн – достроково. Борг «Ощадбанку» перед НБУ на кінець 2014 року становив 19,6 млрд грн (на кінець 2013 року – 20,6 млрд грн).
Мінфін та Мінекономрозвитку прогнозують, що необхідна сума докапіталізації «Ощадбанку» становить близько 20 млрд грн (при тому, що торік його Уряд вже докапіталізував на 11,6 млрд грн).
Тому теза про те, що Мінфін планує позбавити «Ощадбанк» державної гарантії за вкладами населення, знизивши його з «безлімітного» рівня до 200 тис. грн, які виплачує ФГВФО, цілком має право на життя. У світлі того, що держава має намір відмовитися, а правильніше продати його потенційно й іноземному інвесторові, те, що сьогодні називається державним банком, у середньостроковій перспективі буде приватним банком із часткою у статутному капіталі, належною державі. При цьому більше дивує той тренд, що, вклавши з урахуванням потрібного обсягу додаткової капіталізації лише за останні декілька років понад 30 млрд грн, надавши рефінансування на понад 20 млрд грн, держава зменшить долю неліквідних активів та безнадійних кредитних портфелів. Чому ж не продати актив тоді, коли він потребував капіталовкладень, а робити це в період економічної кризи через механізм ОВДП, який прискорив інфляцію та посилить її в наступному році, коли буде завершено стрес-тестування та визначено необхідну для цього суму.
Отже, по завершенні великої приватизації продаватимемо державні банки. Це теж стратегія – головне, плани передбачають наявність того, що можна буде продавати в період 2019–2025 років.
Окремо варто зупинитися на блоці новин навколо зовнішнього вектора політики України.
Одна частина пов’язана з ейфорією, яка охопила всіх представників політикуму України, а саме високою ймовірністю отримання українцями права подорожувати країнами, де діє Шенген, без отримання віз.
Швидше за все, цього не варто очікувати ні навесні, ні влітку 2016 року – в кращому випадку, це трапиться восени наступного року. Перелік тих пунктів, які визначено як такі, над реалізацією та втіленням яких Україна повинна активізувати роботу в першому кварталі, звісно, не є переліком вимог. Проте їх фактичне втілення чи невтілення буде сигналом для ЄС, чи приймати відповідне рішення на рівні законодавства.
Тому, що насправді змінилося з моменту, коли Верховна Рада в авральному порядку приймала закони, необхідні для євроінтеграції? Нічого. Чи функціонує зараз повноцінно антикорупційне бюро та прокуратура, яка покликана за ним наглядати? Ні. Чи функціонує державне бюро розслідувань? Ні. Проведено судову реформу? Ні, і ще раз ні. Причому, в цьому напрямі найбільші проблеми, оскільки частина норм потребує внесення змін до Конституції. Тому цілком закономірною є вимога європейців, крім прийняття документів, організувати на їх основі повноцінний функціонуючий процес.
Ще один прояв провалу західного політичного вектора України в цьому році, який також варто віднести до підсумків року, – різке погіршання відносин із МВФ.
На початку року, узгодивши нову довгострокову програму підтримки на суму понад $ 17 млрд, замість отримання 4-х траншів станом на сьогодні Україна спромоглася виконати умов та отримати тільки 2, а це мінус $ 3 млрд для валютних резервів. Найгірше, що все частіше звучить риторика про занепокоєння МВФ майбутнім питанням виконання програми фінансування.
На цьому тлі, псуючи та підриваючи довіру на заході, Україна отримує удари на сході – не тільки воєнні , а й економічні. Так, із 1 січня Уряд РФ запроваджує продуктове ембарго стосовно українських продуктів, до раніше прийнятого рішення про застосування ввізних зборів та мит до українських товарів, передбачених єдиним митним тарифом Євразійського економічного союзу.
Якщо з приводу продуктів харчування втрати ринку збуту не катастрофічні (принаймні офіційні), за деякими оцінками протягом січня-вересня 2015 року на територію РФ експортовано продуктів харчування на суму близько $ 100 млн, то торгівля промисловими товарами та машинобудування, за прогнозами, зменшиться на 10–15 %.
У межах ЄАЕС на всі товари України діє нульова ставка митного збору. При цьому внаслідок запровадження єдиних ставок із 1 січня 2016 року середній митний збір за експортними товарними групах становитиме понад 6 %, а це, відповідно, здорожчує вартість української продукції, робить її менш конкурентною на ринку РФ, зменшуючи тим самим попит на неї.
Підтвердженням того, що українським товаровиробникам, ринки збуту яких орієнтовані на схід, в силу технічної відсталості та не конкурентоздатності на західних ринках, буде складно в 2016 році є те, що колегія Євразійської економічної комісії прийняла цього тижня рішення запровадити антидемпінгове мито на українські сталеві суцільнокатані колеса терміном на 5 років у розмірі 4,75% від митної вартості.
У період із 1 січня 2011 року до 30 червня 2014 року обсяг імпорту таких коліс із України підвищився в 4,3 рази, а їх частка на ринку ЄАЕС – у 4,7 рази. При цьому ціни на українські колеса були нижчими за ціни на аналогічний товар із інших країн у 2,5–5 разів.
Під тиском демпінгового імпорту прибуток виробників сталевих коліс у країнах ЄАЕС впав на 38,4 %, рівень рентабельності продажів знизився на 5,4 відсоткового пункту; обсяги виробництва та реалізації знизилися на 25,2 % та 20,8 % відповідно.
Офіційні дані щодо експорту та імпорту товарів із України вказують на очікуваний колосальний розрив на східному напрямі в наступному році. Так, за 10 місяців поточного року обсяг експорту в РФ становив $ 3,48 млрд, імпорту — $ 6,3 млрд.
Мінусуємо 15 %, а також обсяг продуктової групи товарів й отримуємо обсяг ймовірного експорту в межах $ 2,5–3 млрд. При цьому обсяг імпорту Україні навряд чи вдасться скоротити настільки ж, оскільки суттєвою є частка енергетики, а також товари, аналоги яких в Європі коштують значно дорожче.
Чи зможе Україна компенсувати ці втрати за рахунок використання зони вільної торгівлі з ЄС? У наступному році – ні, оскільки квоти за пільговою нульовою ставкою митних зборів за основними групами товарів не плануються до перегляду, враховуючи торговельні війни РФ з Туреччиною, призведуть до того, що ринок ЄС збільшить присутність турецьких продуктів, а інші товари України, крім сировинних, неконкурентоздатні на ринку Європи.
У світлі цього цікаво виглядала цього тижня новина про те, що аналітики нідерландського банку ABN AMRO поставили Україну на перше місці для голландського бізнесу в рейтингу перспективних ринків для інвестування. «Це насамперед завдяки експортному потенціалу і ЗВТ з ЄС», – наголосила торговий представник України Наталія Микольська.
Міністр аграрної політики та продовольства України Олексій Павленко у свою чергу високо оцінив перспективи співробітництва України та Нідерландів в аграрному секторі. «Нідерланди можуть відкрити свій ринок для української продукції. У той саме час, на українському ринку голландські підприємці для збуту власних товарів знайдуть нові можливості, які були втрачені через санкції Росії. Тому Україна є привабливою для голландського агросектору».
Згідно з повідомленням банку, зовнішня торгівля України все більше орієнтована на західні ринки, а аграрний сектор може бути привабливим для інвесторів Нідерландів. Фінансисти ABN AMRO зазначають, що Україна є одним з найважливіших агропромислових регіонів світу.
Країна, яка фактично перебуває в стані дефолту за суверенним боргом, ставить під загрозу співпрацю та програму реформування, визначену на міжнародному рівні, ставиться на перше місце в рейтингу інвестиційної привабливості. Знайдіть закономірність.
Що можна в цій країні робити, не вкладаючи значних коштів та відповідно не ризикуючи ними? У цьому контексті мова йтиме не про виробництво, а саме про вирощування та збирання урожаю, подальший експорт для вторинної обробки на території країни-донора інвестицій. Благо, робоча сила в Україні копійчана у порівнянні з європейською, а доступ до природних ресурсів практично безкоштовний в умовах девальвації та зовнішніх факторів інвестиційної привабливості. Такими чином, доля України нагадує поля, на якому вирощують культури вітчизняні фермери, коли вони виконують основну роботу, а прибутки отримують трейдери-експортери та агрохолдинги.
Завершуючи проміжні підсумки року, варто, мабуть, пройтися і за основними макроекономічними показниками, падінням ВВП, промислового виробництва тощо. Проте це констатація реального, а варто дивитися з оптимізмом в майбутнє.
Так, зважаючи на те, що протягом року «Публічний аудит» левову частку власних матеріалів та досліджень присвячував питанню природного газу, вважаємо несправедливим обійти цю тему.
Спробуємо це зробити на оптимістичній ноті. Так, шестикратне підвищення тарифів на природний газ для населення до рівня, еквівалентного на сьогодні $ 300, пішов на користь Україні – всі громадяни, споживачі природного газу та тепла, скинувшись, зменшили видатки державного бюджету на покриття збитків НАК «Нафтогаз України». Якщо в минулому році бюджет оплатив 87 млрд грн, цього року прогнозується 58 млрд грн, то в наступному 2016 році компанія має стати беззбитковою та такою, що не потребуватиме додаткової капіталізації. Ми можемо собою пишатися!
Оптимістично оцінюємо подальші перспективи тарифу на природний газ. Із сьогоднішніх 7200 грн за тисячу кубів він має бути доведений до рівня паритету імпорту з урахування вартості розподілу та транзиту, тому однозначно зменшиться (принаймні, поки курс гривні тримається на міжбанку на рівні 23 грн/1 $). (Тут окреме «дякую» треба сказати Валерії Олексіївні Гонтаревій: ілюзія, яку вона створила завдяки «додатковому обмежувальному заходу» у вигляді листа-доручення Нацбанку №25-02002/101 317 від 18 грудня «Про використання індикаторів підозрілих фіноперацій», який зобов’язує здійснювати всебічний аналіз і перевірку документів за кожною валютною транзакцією. Висновок за результатом аналізу повинен містити вивчення суті операції, інформації про її учасників для виявлення індикаторів підозрілої фінансової операції, ознак здійснення ризикової діяльності та підстав вважати, що їх характер може нести реальну загрозу, підписуватись керівником відповідного підрозділу банку, а відповідальність за віднесення операцій до підозрілих також покладається на відповідний підрозділ.
Цей лист-доручення дозволив хоча б на міжбанку досягти того рівня курсу гривні до долара, який робить закладений у бюджет на 2016 рік курс в 24,1 грн/долар не таким, через який вже переступили, а таким, якого ще потрібно досягати, і не важливо, що в обмінниках купівля американського долара здійснюється по 24,7 грн. головне, що це дозволяє проводити аукціони та купувати валюту у банків за заниженим курсом відносно ринкового. Тут трішки страждають люди та бізнес, але що вони у порівнянні з масштабними державними інтересами) та може складати близько 5500–5600 грн за тис. кубів. Поряд з цим, якщо Україна дотримуватиметься програмних зобов’язань перед МВФ, буде ліквідований пільговий тариф в опалювальний період.
Подолання дефіциту НАК «Нафтогаз України» дозволить компанії платити «Укргазвидобуванню» не 477 грн за 1000 куб. м газу національного видобутку, а принаймні, після очищення від податків, в 2–2,5 рази більше, що в свою чергу дозволить збільшувати обсяг видобутку, покращить фінансове становище підприємства, збільшить надходження до бюджету.
Однак для українців це не матиме жодного значення, оскільки ціль із розмивання понять «національний видобуток» та «імпорт», в їх очах досягається успішно. І коли вона буде повністю досягнута, диференціація у вартості зникне повністю.
Таким чином, державі тільки залишилося визначити пріоритетний напрям економіки на 2016 рік, який рятуватимуть українці, оскільки НАК «Нафтогаз України» було врятовано за два роки, а це найбільш потужне підприємство України.