Критика - запорука розвитку, але не в Україні

Останнім часом влада стала об’єктом небувалої критики всіх, хто ще вчора охоче брався розділяти з нею відповідальність за чинний політичний курс.

Останнім часом влада стала об’єктом небувалої критики всіх, хто ще вчора охоче брався розділяти з нею відповідальність за чинний політичний курс. Безумовно, чимало дорікань є справедливими, і будь-яка відповідальна влада має з необхідністю реагувати на конструктивну критику опозиції і громадянського суспільства. Але конструктивом у риториці відвертих популістів не віддає і близько. Справа в тому, що переважна більшість так званих опозиціонерів зручно влаштувалися на вказуванні помилок, які допускає владна більшість, не пропонуючи життєздатних альтернатив з програмами їх втілення в життя. Нині стає зрозуміло, що популістська критика – не що інше, як дешевий політичний капітал, інструмент для приваблення електоральних симпатій. Інакше, чому жодна опозиційна сила не пропонує владі своїх рецептів вирішення проблем, не йде на діалог і не прагне внести свій вклад у справу консолідованої стратегії модернізації країни? Відповідь проста: ніхто не знає справді ефективних рецептів реформ, і все, що залишається в такій ситуації – огульно критикувати тих, хто йде, можливо, не досконалим, не найефективнішим шляхом, але все ж рухається ним, а не розводить пусті балачки. Всім, хто справді бажає Україні (а не собі) успіху і процвітання варто було б долучитися до правильних справ, а не розводити "правильні" балачки.