Вбивчий дует для української культури

В скрутні для країни соціально-економічні та політичні часи культура може мати більш вагоме значення за транші МВФ.

Країною керують некомпетентні еліти, що нажаль не оминули і найбільш важливу з точки зору збагачення ідейної, моральної та фундаментальної основи соціуму – культури. Хоча деякі навчилися з існуючої проблеми здобувати власні вигоди.

 Серед них і постать відомого журналіста, народного депутата Миколи Княжицького, який за роки своєї кар’єри побував не в одному корупційному скандалі. На його рахунку не поодинокі рейдерські захоплення та організація різного роду медійних проектів по замовленню олігархічних структур. Сірим кардиналам українського політикуми необхідно власноруч формувати контент, який споживає національнa аудиторія, що в свою чергу гарантує збагачення та свого роду перестрахування для збереження вже існуючих активів.

Чим і займається голова комітету Верховної Ради з питань культури і духовності.Це в далекому 2009 році М. Княжицькій успішно допоміг змінити власника каналу ТВІ на користь олігарха Кагаловського. Після чого канал, знову ж таки проти бажання діючого власника отримав нового Володимира Сівковичa, соратника російського Олігарха Григоришина. Ці історії викликали неабиякий резонанс, але зрештою їх вдалося замовчати. На останок у часи найважливіші для українського суспільства та медіа простору знову таки завдяки втручанню керівника каналу ТВІ завершив своє існування і причини досі невідомі.

Інша не менш скандальна сторінка біографії Княжицького це відмивання грошей телеканалу через мережу підставних фірм, які не вели реальної господарської діяльності і ймовірно використовувалися для податкової «оптимізації». Про це повідомило Національне бюро розслідувань України.

А при обшуку податковою інформаційного ресурсу було визначино справжнє призначення тіньових коштів, які надсилають з-за кордону для дотування каналу. Але і тут нардеп зміг уникнути покарання.

Чергова кримінальна справа, якої потрапив депутат – це зґвалтування в Тайланді, де перед Інтерполом Княжицького виправдало українське МВД. Після перегляду перелічених фактів виникає раціональне питання чи має юридичне чи моральне право така людина займати посаду голову комітету з питань культури та духовності та вирішувати глобальні проблеми, які стоять перед українським суспільством в даний час.

Другою сумнівною постаттю, що не відповідає суспільному та професійному запиту є Міністр Культури України В’ячеслав Кириленко, який не справляється з покладеною на нього відповідальність і слідуючи прикладам західних політиків мав би завчасно скласти мандат. Закон про декомунізацію підписаний Верховною Радою досі не реалізовується, а гальмує процес саме міністр. Далі більше, не для кого не секрет , що Кириленко тісно пов’язаний з олігархами-друзями Януковича Льовочкіним та Фірташем, тому дуже складно сподіватися на позитивні зрушення в культурній сфері

 Між тим не викликаю подиву і те, що Кириленко сидить на корупційних потоках та використовує бюджетні кошти зовсім не на реформи. Громадські організації вже висловили свою недовіру міністру та вимагають його відставки, хоча поки влада на це не реагує. Активісти вказують на пряму некомпетентність людини, що займає дану посаду, його заангажовані дії та незрозуміле використання грошей платників податків.

Сьогодні дует Княжицького і Кириленко організовує нову аферу – Фонд кіно. Під високими цілями, які декларуються, насправді, схована дуже звична корупційна схема, за рахунок якої будуть отримуватися кошти і відправлятися на Кіпрські офф-шори, а українське мистецтво, яке так потребує фінансування залишиться не з чим. Фонд створенний за ініціативою олігархів державним коштом буде обслуговувати дешевим контентом черговими серіалами про «ментів» медійні активи злодіїв та корупціонерів. Це питання наразі викликає неабиякий резоанс в культурних та громадських колах, які розуміють всю відповідальність та загрозу, яка з'явилася над цілою сферою культурного життя. Більшої невідповідності займаним посадам годі й уявити, персони, які все життя звикли стояти на корупційних потоках не мають жодного права очолювати важливі органи та фонди держави, які мають стати запорукою майбутнього існування та розвитку незалежної української нації.