Енергетична блокада Криму майже повністю задихнулась.
Організатори ініціативи припинили її через тиск з боку української влади та
міжнародної спільноти (насамперед, Франції), які нібито вгледіли можливість
гуманітарної катастрофи на півострові. Хоча, звісно, це не більше, ніж
прагнення не дратувати Путіна в рамках традиційної європейської політики
умиротворення його агресії. Блокада почала загрожувати не гуманітарною
катастрофою, а порушенням статус-кво, реанімацією кримської проблеми, з якою
Європа та, схоже, й Україна просто не
знають що робити. Насправді ніхто не готовий зараз вирішувати питання Криму,
тому зусилля активістів і придушили під надуманим приводом.
Фіктивність аргументу про гуманітарну катастрофу є
настільки очевидною, що не помітити цього можна лише навмисне. І найліпшим тому
підтвердженням є офіційна позиція окупаційної адміністрації Криму, яка
добровільно відмовляється від української електрики. Адже якби тепер блокада
спровокувала негативні наслідки для населення півострова, то відповідальність
за це несли б виключно окупанти, які, по суті, публічно оголосили блокаду зі
свого боку. Україні слід було максимально використати цей момент для
легалізації блокадної політики на державному рівні. Натомість почалося
виправдання заднього ходу тим, що кримчани не повинні страждати від блокади. В
таких умовах виникає справедливе запитання: навіщо взагалі було розпочинати всю
цю кампанію?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.