Скільки коштує влада народу? Щотижневий аналітичний огляд №43

Цього тижня в щотижневому аналізі діяльності владних органів торкнемося проблеми тарифів; перспектив отримання грошей від міжнародних фінансових донорів та регуляторних змін, пов’язаних із роботою НБУ

Тарифи на житлово-комунальні послуги

«Укргазвидобування»

Цього тижня голова Національної комісії у сфері енергетики і комунальних послуг Дмитро Вовк повідомив, що Київський окружний апеляційний суд виніс ухвалу про звернення до Конституційного Суду України про перевірку на предмет відповідності Конституції України березневої постанови НКРЕКП про встановлення тарифів на природний газ для населення.

Зважаючи на те, скільки триває розгляд справ у Конституційному Суді, а також на прийдешні новорічні та різдвяні свята, мабуть, рішення з цього питання Україна отримає напередодні завершення поточного опалювального періоду, тобто в березні 2015 року.

На той час, як вже зазначав «Публічний Аудит», ймовірно, буде підготовлене оновлене рішення НКРЕКП щодо встановлення тарифів на природний газ на опалювальний період 2016–2017 року, виходячи з динаміки зниження ціни на природний газ на міжнародних ринках. Нагадаємо, що зі слів голови НАК «Нафтогаз України» Андрія Коболєва, відповідне звернення вже адресоване МВФ. Відповідно, навіть у випадку визнання таким, що суперечить Конституції України, рішення НКРЕКП, формально, для подальшого розвитку ситуації на ринку правових наслідків не матиме.

Поряд з цим питання з рішенням Конституційного Суду можна розглядати і в іншій площині, а саме політико-економічній. Визнання рішення нормативно-правового акта таким, що порушує вимоги Основного закону, має логічним результатом нікчемність всіх юридично-правових наслідків, до яких призвело його виконання. Тобто, якщо рішення все ж буде визнане таким, що прийняте з порушенням, всі платіжки за сплачені житлово-комунальні послуги за встановленими НКРЕКП тарифами мають перерахувати за попередніми тарифами, які діяли протягом 2014 року, а витрати громадян – компенсовані.

Зважаючи на те, що в сума повернутих коштів вимірюється десятками мільярдів гривень, а в цьому ключі варто розуміти і наслідок збитків бюджету у вигляді субсидійних компенсацій, обсяг яких у поточному році перевищує 20 млрд грн, Конституційному Суду на рівні державної політики, очевидно, не вдасться бути повністю незаангажованим та незалежним у цьому питанні.

Плачевність ситуації з тарифами, які на сьогодні не є пропорційними рівню доходів громадян, цього тижня опосередковано підтвердили і в Міністерстві соціальної політики України.

Так, сім’ям, які вперше звернулися за субсидією протягом двох місяців із початку опалювального періоду (зокрема, у Києві – до 10 грудня 2015 року, оскільки опалювальний період розпочався 10 жовтня 2015 року), субсидія призначається з початку опалювального періоду (на цьому наголосив заступник Міністра соціальної політики Віталій Мущинін). Станом на 13 листопада 2015 року загалом субсидію отримують майже 4,3 млн сімей, ще на опрацюванні органів соціального захисту перебуває близько 320 тис. заяв.

Отже, загальна кількість родин, які на кінець року, ймовірно, отримуватимуть субсидію наблизиться до 5 млн, тобто до третини населення країни. А крок назустріч споживачу, яким умовно можна назвати те, що призначені субсидії поширюватимуться і на ті місяці опалювального періоду, протягом яких особа не мала на них права, свідчить про те, що низький рівень доходів і, відповідно, платежів ставлять населення на межу виживання, а також не дозволяють компаніям виробникам/надавачам послуг обслуговувати власні виробничі потреби. Таким чином, держава додатково їх фінансуватиме за рахунок державного бюджету.

Із цікавинок, пов’язаних із цією тематикою, виокремимо заяви глави «Укргазвидобування», озвучені цього тижня.

Олег Прохоров заявив, що для стабільного видобутку газу на рівні 14,5 млрд кубометрів компанію влаштувала б ціна на рівні 3,5 тис. грн за тисячу кубометрів.

У компанії розраховують, що ціна на газ, який вони видобувають, із квітня 2016 року збільшиться як мінімум у 1,5 рази, до 2 475 гривень. Це саме той проміжний рівень, який потрібен, аби вийти на $ 150 доларів у 2017 році.

Поступово те, що було відомо вузькому колу осіб, які не полінувалися почитати оригінал угоди про співпрацю з МВФ, починає спливати на поверхню.

Дійсно, до 2017 року закупівельна вартість природного газу власного видобутку має досягти $ 150. Зважаючи на те, що очікуваною з 1 квітня є ціна приблизно в 2500 грн без ПДВ, витрат на транзит та витрат НАКу, це означає: прощавай пільговий тариф для населення 3,6 грн за 1 куб. м на пільговому обсязі в 1200 куб. м.

Відповідно, слід очікувати на єдиний тариф, наближений до 5,5 грн за 1 куб. м (детальний розрахунок читайте в попередньому тижневому огляді).

Цікаве інше – фактично, виходячи з середньої розрахункової вартості природного газу для України, закладеної в проекті бюджету РФ на 2016 рік ($ 140–150 за тисячу кубів), мета, яку поставили перед собою нові молодореформатори на чолі з Арсенієм Петровичем, а саме стирання зі свідомості українців такого поняття, як дешевий газ для українців власного видобутку, досягає успіху, оскільки з підняттям закупівельної ціни та зниженням ціни імпортного природного газу, будуть розмиті межі в цих двох поняттях і газ стане саме тим, чого вони хотіли, – товаром з єдиною ціною, без врахування особливостей та місць видобутку.

Шкода, що поки парламентарі вішають населенню локшину на вуха, розповідаючи що внаслідок зменшення ставок ренти зменшиться тариф (повна нісенітниця, оскільки зі зменшенням ренти пропорційно зменшаться тільки надходження до бюджету, а закупівельна ціна буде на тому ж нормативному рівні – просто збільшиться чиста виручка самого видобувача), процеси випробовування терпіння українців тривають.

Чи підберуть парламентарі ключ до скрині з грошима МВФ через реформи в податковій сфері та прийняття державного бюджету на 2016 рік?

Криза українського політикуму, а саме повний егоїзм стосовно загальнонаціональних інтересів на користь власних лобістських та меркантильних, досягає свого апогею, як завжди, наприкінці року.

Якби Україна жила в спокійній геополітичній та економічній ситуаціях, то, мабуть, ставлення до таких процесів було б звичайним, однак сьогодні консолідація потрібна, як ніколи.

Зазвичай, цю єдність парламентарі та урядовці віднаходять напередодні важливих подій, коли наближається дедлайн, а його відсутність (консенсусу) призведе до падіння політичних рейтингів (пригадайте минулий тиждень із його голосуваннями за пакет необхідних для безвізового режиму законів).

Зараз на кону інше значно важливіше питання, яке полягає в продовженні виконання програми реформ, визначених МВФ (якщо говорити зрозумілою для урядовців та НБУ мовою, — коли надійдуть запозичення, коли дадуть гроші, що частково наповнять міжнародні резерви, під лозунгом підтримання реформ підуть на фінансування державних видатків, тобто на подолання дефіциту державного бюджету України), зокрема обмеженні бюджетного дефіциту за результатами 2016 року на рівні 3,7 % ВВП .

В умовах, коли б в Україні зростало промислове виробництво (за останній місяць падіння – 5 %), почалося відновлювальне зростання реального ВВП, а не номінального за рахунок інфляційних надходжень, то тема скорочення державних видатків не була б настільки актуальною.

Скоротити державні витрати можна шляхом збільшення доходів, але це навряд чи вдасться: зважаючи на необхідність лібералізації податкового законодавства, не можна вводити додаткові податки чи збільшувати ставки за існуючими – навпаки, необхідно зменшувати податкове навантаження, оскільки ріст ВВП, розрахований рейтинговим агентством Fitch, на 2016 рік становить 1 %, а також скорочувати державні витрати в цілому.

Відповідно, є необхідність скорочення деяких бюджетних програм, витрат на утримання тощо, а це – всі ті статті витрат, які дозволяли прогодуватися чиновникам протягом багатьох років. Зрозуміло, що розлучатися з ними нікому не хочеться.

Міжнародна спільнота єдине, що робить, це тільки не кричить про те, що в неї немає довіри до наших можновладців. Схоже, і в питаннях податкової та бюджетної політики їм доводиться брати все у власні руки.

Так, цього тижня Яценюк заявив, що «уряд готовий працювати з усіма фракціями, з окремими народними депутатами України, щоб напрацювати один спільний єдиний пакет законодавства, і в стінах Парламенту проголосувати його швидко, оперативно, демонструючи наявність політичної волі до проведення економічних реформ». Крім цього, він зазначив, що до України прибула місія Міжнародного валютного фонду і що для всіх політичних сил коаліції «є можливість провести зустрічі з нашими колегами з Міжнародного валютного фонду для того, щоб з'ясувати, які основні параметри Уряд України разом з нашими міжнародними партнерами визначає на наступний бюджетний рік». Така зустріч із приводу бюджетної, тарифної і економічної політики в цілому нещодавно, як повідомив Глава Уряду, відбулася між представниками місії Міжнародного валютного фонду із лідером фракції «Батьківщина».

Таким чином, у необхідності прийняття пакету необхідних Україні законів парламентарів повинні переконувати працівники місії МВФ. І це стосується не тільки бюджету, але й низки інших законопроектів у сфері охорони здоров'я, у сфері освіти, приватизації, державних закупівель, соціальній сфері.

Крім того, цікавою цього тижня з точки зору бюджетного процесу вбачається ініціатива, зареєстрована Міністерством фінансів, щодо змін до бюджетного кодексу в частині підстав для його перегляду.

Ця норма швидше за все з’явилась неспроста – недостатньо просто прийняти зміни до Податкового законодавства та прийняти бюджет. У це представники МВФ уже не повірять, оскільки наші парламентарі мають властивість переглядати його за першої необхідності, тому треба забезпечити стабільність функціонування податкової бази та виконання показників бюджетного плану – це та стабільність, якої потребують міжнародні інвестори від України, якої бажає бізнес.

Так, у Парламенті зареєстровано проект закону України про внесення змін до ст. 52 Бюджетного кодексу України, якою пропонується визначити, як виключні, підстави для внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» — перевиконання за результатами трьох кварталів надходжень до державного бюджету більше, ніж на 15 %, чи недоотримання надходжень у такому ж розмірі; необхідності збільшення обсягу коштів резервного фонду; перевищення очікуваного обсягу витрат на обслуговування та погашення державного боргу, а також виконання гарантійних зобов’язань держави над обсягом коштів, визначених законом про державний бюджет України.

При цьому проект закону про внесення змін із зазначених підстав на розгляд ВР України вносить виключно Кабінет Міністрів України, а пропозиції щодо змін до Закону про державний бюджет України можуть бути розглянуті на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань бюджету лише в разі наявності експертного висновку, підготовленого Міністерством фінансів України.

Таким чином, вказаним законопроектом фактично, і це не погано, а дуже навіть добре, повна відповідальність за виконання бюджету, його наповнення, покладається на Кабінет Міністрів, а якщо бути точними, на Міністерство фінансів, очільниця якого станом на сьогодні володіє значним кредитом довіри з боку міжнародних донорів і не дала підстав сумніватися у власній ефективності. Цими ж змінами фактично ставиться крапка в питанні наявності двох проектів змін до Податкового кодексу – це прерогатива Мінфіну, і крапка.

Чому добре, що зазначене питання відносять виключно до компетенції одного відомства? Все дуже просто – це перші кроки до запровадження в Україні дієвого механізму індивідуалізованої політичної відповідальності, а не колективної.

Ще одним сигналом, який говорить про складність бюджетних процесів в Україні, є вже черговий раз повторені прем’єр-міністром України заклики, адресовані західним партнерам, щоб допомогти Україні забезпечити гідну платню чиновникам, убезпечити їх від корупції.

«Ми звертаємось до наших європейських партнерів: нам потрібна допомога в тому, щоби викорінити корупцію <…>.

Нам необхідно протягом 2 років запровадити фонд стимулювання держслужбовців, щоб саме з цього фонду доплачувати прокурорам, суддям, державним службовцям, митникам, які будуть реально проводити реформи і які не будуть задіяні в корупційних схемах».

Суть питання в тому, що скорочення штатів, конкурси та люстрації, які відбуваються в Україні протягом останніх двох років та триватимуть, судячи з усього, ще стільки ж, теоретично мають привести до лав правоохоронців та державних службовців людей совісних, відповідальних та професійних. Поряд із цим існує гостра необхідність у скороченні державних видатків на утримання апарату державних службовців, яких за минулий рік умовно за статними посадам скорочено на 20 %. Подальшого скорочення потребують саме з точки зору економії державних видатків, а відповідно, обсяг фінансування зарплат за рахунок бюджету протягом найближчих двох роки не може бути збільшено – як наслідок, провал реформ держслужби та боротьби з корупцією, адже низькі заробітні плати є різновидом корупційних ризиків.

Таким чином, заклики Яценюка є криками від безвиході.

З короткого аналізу, викладеного вище, очевидним вбачається, що Україна станом на сьогодні перебуває в повній залежності від волі міжнародних донорів, які вимушені самостійно в ручному режимі регулювати в тому числі політичні та парламентські процеси. Водночас це не є погано, оскільки ми втомились розчаровуватися в чиновниках «made in Ukraine», то, мабуть, краще нехай нашою країною управляють іноземці.

Національний банк України

Цього тижня оприлюднив декілька регуляторних документів, які посилюють його роль та вплив як на банківський сектор, так і на пункти обміну валюти (ПОВ), які раніше взагалі планувалося ліквідувати. Можливо, це перші кроки на такому шляху.

1. Так, було внесено зміни до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу.

Відповідними змінами, зокрема, передбачено відповідальність банків за здійснення ризикової діяльності.

Факт здійснення банком ризикової діяльності установлює Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду. Вони ж і приймають рішення про застосування заходів впливу.

Національний банк має право зробити висновок про здійснення банком ризикової діяльності на підставі результатів аналізу звітності банку, за результатами банківського нагляду, перевірок дотримання банками вимог валютного законодавства або законодавства з питань фінансового моніторингу.

До ознак здійснення банком ризикової діяльності, зокрема, віднесено (ми обрали найбільш цікаві, з нашої точки зору, підстави, які дають можливість зрозуміти, що фактично, при бажанні, НБУ може щодня виявляти в певній банківській установі ознаки ризикової діяльності):

— здійснення банком операцій, що не мають очевидної економічної доцільності (сенсу);

— опосередковане кредитування пов’язаних із банком осіб;

— невключення до переліку пов’язаних із банком осіб, які мають ознаки пов’язаності з банком, та з якими банк здійснює операції прямо чи опосередковано;

— здійснення операцій з цінними паперами, що мають ознаки фіктивності;

— дострокове повернення строкових коштів, залучених від пов’язаних з банком осіб;

— одноразове грубе або систематичні порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу.

Ознаками здійснення банками ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу:

— нездійснення банком достатніх заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму;

— здійснення банком або клієнтами банку фінансових операцій із використанням втрачених, викрадених, підроблених документів;

— здійснення фінансової операції клієнтом, який є публічним діячем, особою, близькою або пов’язаною з публічним діячем, щодо якого (якої) банк не має документально підтверджених відомостей стосовно джерел походження;

— подання банком Національному банку недостовірної(их) інформації/документів/висновків.

Наявність у переліку таких оціночних понять, як «недостатність заходів», «ознаки фіктивності» дають вкрай широке коло для трактування та застосування, оскільки є суб’єктивними.

Чому це важливо?

Оскільки обов’язок доказування у цьому випадку лежить не на НБУ, а на банку, який повинен довести хибність висновків НБУ, – відповідна норма закріплена в п. 3.4. Обов’язок довести, що в діях клієнта або банку немає ознак здійснення ризикової діяльності, покладається на банк.

Заходами впливу, які можуть застосовуватися до банківських установ визначено штрафи у розмірі до 1 000, до 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та до 1 % від суми зареєстрованого статутного капіталу банку.

2. Крім цього, на поточному тижні оприлюднено для громадського обговорення «Правила організації захисту приміщень небанківських фінансових установ України, які проводять окремі банківські операції».

Так, зазначеним проектом передбачено, що НФУ зобов’язана застосовувати для здійснення окремих банківських операцій з цінностями такі приміщення:

— сховища (приміщення для зберігання цінностей, технічний стан якого підтверджується сертифікатом на відповідність ДСТУ 1143-1);

— передсховища (приміщення з обмеженим доступом, що безпосередньо межує із сховищем і унеможливлює спостереження за порядком відчинення та зачинення дверей сховища);

— приміщення, у якому розташовані робочі місця касирів.

Крім цього, НФУ повинні обладнати системою відеоспостереження з обов’язковою реєстрацією та архівацією відеосигналу строком не менше, ніж три доби такі приміщення:

— робоче місце касира;

— зону клієнтів біля робочого місця касира; — вхід/вихід клієнтів до/з НФУ.

Також – укласти угоди з суб’єктами охорони на надання відповідних послуг; обладнати аварійним живленням технічні засоби системи тривожної сигналізації, які мають забезпечити роботу системи тривожної сигналізації протягом не менше ніж 12 годин у черговому режимі в разі відключення основних джерел електропостачання.

Питання безпеки однозначно важливе, однак з такими високими вимогами саме щодо організації приміщень для ПОВ ймовірним наслідком стане скорочення відповідних пунктів, оскільки станом на сьогодні місця, у яких вони розташовані, фізично не передбачають наявності трьох роздільних приміщень (принаймні малі архітектурні форми, так точно).

При цьому, зважаючи на те, що положення правил викладені імперативно, будь-яке їх недотримання може мати наслідком визнання діяльності ПОВ таким, що здійснюється з порушенням, і, як наслідок, підставою для позбавлення ліцензії.

Строк приведення місця надання послуг та здійснення деяких банківських операцій для небанківських фінансових установ у частині правил із питань безпеки визначено до 31 грудня 2016 року з поетапним щоквартальним виконанням.

При цьому Департаменти фінансового моніторингу, реєстраційних питань та ліцензування НБУ повинні забезпечити моніторинг та контроль за дотриманням НФУ вимог. Тому варто очікувати й перевірок цими департаментами фактичного виконання вимог.