Путінізм - це ідеологія альтернативного світоустрою

Дискусія щодо модальностей проведення виборів на досі окупованій території Донбасу сьогодні офіційно входить до порядку денного світової політики.

Дискусія щодо модальностей проведення виборів на досі окупованій території Донбасу сьогодні офіційно входить до порядку денного світової політики. Водночас міжнародна спільнота з помітною розгубленістю намагається зрозуміти, що їй загалом роботи з норовливим Путіним. І в цьому контексті одна з ключових проблем – це проблема модальностей усунення господаря Кремля від влади, адже його подальше керівництво ядерною країною загрожує як світовій безпеці, так і майбутньому самої Росії.

Яким би надскладним завданням не було протистояння путінському режиму, зважаючи на реальну диспозицію його політики, всі розуміють, що надто довго російський лідер не протримається. Адже сировинний економічний потенціал Росії в архаїчному політичному обрамленні найбільше боїться часу, який в глобальному світі прогресивних перетворень все більше грає на шкоду Москві. Разом з тим, питання стратегії поведінки при падінні Путіна не менш складне, ніж проблема протистояння його міцній владі сьогодні. Чимало хто вважає, що очільнику РФ слід дати можливість «піти по-тихому», так би мовити, зберегти обличчя. Але така позиція ігнорує глибину проблеми, яка склалася в сучасній Росії.

Ми мусимо чітко розуміти, що режим Путіна – це не стільки він сам з його харизмою і лідерськими якостями, не правляча російська еліта і не конкретні політичні кроки, скільки певний світогляд, специфічна концепція і паралельна ідея світового порядку. Ця ідея позиціонується як повністю самобутня і альтернативна всім іншим, така, що не визнає імперативів світового демократичного розвитку.

Путін створює вкрай небезпечний історичний прецедент, який є недопустимим у сучасному цивілізованому світі. Адже, намагаючись здобути міжнародний вплив силою зброї, він стверджує, що ніяка демократія чи розвинута економіка не торує шлях до світової могутності. Для того, аби набути статусу міжнародного лідера, не варто проводити модернізацію, реформувати політичну систему, забезпечувати високі стандарти життя і продукувати високотехнологічний спосіб виробництва. Для того, щоб стати наддержавою, достатньо танків, ракет і винищувачів. Відтепер кожен племінний вождь, таким чином, отримує чіткий сигнал, мовляв, стати першим у світі дуже просто, достатньо лише зібрати якомога більше бойових палиць і каміння.

Виходячи з цього, світова спільнота має не тільки ефективно протистояти політичним трюкам Путіна, і, тим більше, не умиротворювати його, а системно боротися з небезпечною ідеологією державотворення і світового порядку, яку пропонує чинна російська влада.