На що йдуть держслужбовці, аби всидіти у своїх “кріслах”?

Звільнити не можна залишити. За останні півроку лише в Києві було звільнено близько 10-ти держслужбовців різних рангів.

За останні півроку лише в Києві було звільнено близько 10-ти держслужбовців різних рангів. Згадати хоча б гучну справу з Ігорем Лікарчуком, екс-директором Українського центру оцінювання якості освіти, якого звинуватили у несанкціонованому втручанні в “Систему оцінки якості освіти” і “Реєстр осіб, які пройшли зовнішнє незалежне оцінювання. Підставою для звинувачення були докази причетності Лікарчука до коригувань результатів ЗНО, щоб допомогти вступити особам у вищі навчальні заклади.

Та це одиничний випадок, коли українці стають очевидцями звільнення і покарання негідних Закону чиновників. Насправді більша частина блідих “поганців” залишаються на своїх кріслах навіть після того, як про їхні вчинки дізнається прокуратура. Запитаєте чому так: по-перше, панібратська любов і взаємна допомога, вигідна обом сторонам, по-друге, у прокуратурі також знаходяться “екземпляри”, які прагнуть нажитись.

Проте якщо прокуратура відмовляється допомогти, що буває вкрай рідко,адже у них таке «добре» серце, а нагріте місце покидати не хочеться, державні службовці вдаються до куди цікавіших прийомів, які є справжнім “рятувальним кругом” для них.

Перший випадок назвемо просто - “хронічно хворий”. Суть такої законодавчої прогалини полягає у тому, що якщо чиновник перебуває на лікарняному, його не можна звільнити із займаної посади. Тому не дивно, що перед очікуваним звільненням, виснажені організми деяких посадовців “зненацька” вражає хвороба.

Для прикладу, згадаймо “постмайданівський” період, коли «служителі народу» втікали на лікарняні, аби їх не ошелешили звільненням. Це стосується і тих чиновників, яким загрожує лава підсудних, але які тримаються за “крісло”, мов за матір рідну. Чого лише варта справа Геннадія Кернеса, яка вже протягом 5 місяців у «підвішеному» стані. 

Серед високопосадовців сьогодні стало популярним отримувати статус учасника АТО. Навіть якщо ти насправді не є його суб`єктом. Аморальний спосіб, яким, між іншим, не нехтують працівники державних  органів. Для прикладу далеко ходити не потрібно. В січні цього року на такому аморальному вчинку був зловлений заступник Міністра регіонального розвитку Дмитро Ісаєнко, який, аби не потрапити під люстрацію та можливе звільнення, отримав статус учасника АТО. На щастя, коли ситуація набула розголосу, Ісаєнка відправили у відставку.

І знову-таки, те, що його викрили – просто випадок. Більшості все ж вдається отримати статус учасника бойових дій в штабі АТО, лише завітавши проїздом в регіон воєнних заворушень.

Також Законом визначено, що держслужбовець не може бути звільнений у період перебування у відпустці. Тому не дивуймось, чому деякі неблагонадійні «служителі народу» тижнями “відсиджуються” на пляжах Маямі. Вони не до сонця і пляжу поспішають, а тікають від звільнення.

Усе це уже свідчить про конкретні недопрацювання українського законодавства, завдяки якому сьогодні держслужбовці виходять “чистими з води”.  Тому країні потрібні дієві реформаторські зміни, починаючи від конкурсного відбору кандидатів у державні службовці, закінчуючи їхнім звільненням.

По-перше, потрібно узаконити перевірку службовців на детекторі брехні, що дозволить нівелювати потрапляння до державних установ неблагонадійних людей.

Також запровадити електронні скарги, куди громадяни можуть поскаржитись на того чи іншого чиновника: виказати своє невдоволення, надати докази, які підтверджують  його причетність до ганебних дій. Таке нововведення повинно бути абсолютно відкритим для населення, що унеможливлюватиме підтасування. Що цікаво, дана система вже давно існує в США. Віднедавна і Польща почала використовувати електронний сервер, завдяки якому за рік було проведено майже 80 референдумів.

Так чому б Україні не почати втілювати в життя те, що успішно застосовується іншими країнами? Без сумніву, такі зміни в державних органах допоможуть висопосадовцям спуститись на землю і почати жити за чітко урегульованими правилами, а не за Конституцією, яка наскрізь “засипана” преференціями для “служителів народу”.