Як пройшла Мобілізація в Україні

Хто винуватий і кому це вигідно?

Хто винуватий і кому це вигідно?

Один із трьох вічних слов’янських, якщо хочете російських запитань на який до цього часу так і не дано відповіді.

Шоста хвиля мобілізації в Україні фактично зірвана. Тільки в Центральній та Північних частково в Південних областях нашої держави показник мобілізованих складає близько 50% призовників, які отримали повістки та явились до військових комісаріатів. Ви запитаєте, а де ж Західна Україна, де Харківська, Сумська, Чернігівська області? Спробуємо разом розібратись у цих питаннях. По перше народ України не сподівався, що ця «на пів війна», незрозуміла для половини мешканців держави затягнеться і на другий рік. Саме в цьому винуваті керівники країни. Ми пам’ятаємо вибори Президента та обіцянки закінчити військові дії мало не завтра. Однак, не так сталося, як гадалося. Події під Іловайськом фактично перечеркнули  та звели на нівець зусилля ЗСУ та добровольчих батальйонів, а винуватці не покарані. Далі зимова епопея під Дебальцеве, де знову лунали гучні заклики на кшталт «ни шагу назад», але місто здали. І знову мінські перемовини, мабуть для відпочинку проросійських сепаратистів, укріплення позицій, формування укріп районів, які ще більше підказують українцям, що «Донбас не наш».

По друге, вже зрозуміло, що в державі сформована п’ята колона, яка проводить агітацію проти мобілізації: не зрозумілі повістки до військових комісаріатів, які з’являються у поштових скриньках українців, відверто сепаратистські статті, відмітьте у вітчизняних ЗМІ з закликами любові до «старшого брата».

По третє загострення ситуації на Сході України, обстріли, загибель українських вояків, все зливається в єдину «картину маслом».

Отже можна зробити висновок, що не усунувши зазначені чинники близької перемоги нам не бачити. Тільки усунувши вказані чинники ми зможемо перебороти окупантів і в першу чергу знищивши корупцію серед офіцерів ГШ ЗСУ, які сплять і бачать «добрі часи Януковича», коли звання присвоювались через певний термін, а військові навчання нагадували паперові ігри у морський бій.

Зрозуміло, що хвилі мобілізації, а також добровольчі батальйони зробили свою справу, «враг остановлен у стен Сталинграда», тому пора переходити до формування постійної контрактної армії європейського зразку і не потрібно нарікати на відсутність коштів.

Мобілізація, навіть у такий час зрозуміло потрібна, однак необхідно жорстоко карати чиновників, які допускають такі казуси, як вручення повісток загиблим воякам, вилов призовників, які в силу хвороб не здатні до військової служби та «відмазки» від призову.