Нарешті політичний постмодернізм!

Враження таке, що сутичка в ГПУ змусила сторони не просто активізуватися, а ще й швидко шукати не надто захищених молодих політиків, аби за рахунок їхньої публічності понавбивати зразу багатьох зайців...

Те, що депутат депутатові у нас не рівня, відомо всім! Але елементи політичного постмодернізму поперли сьогодні зі всіх щілин ! Януковича вже не шукає Інтерпол, Бойко і його вишки лише нарощують імунітет, але політікал джуніор Андрій Лозовий заполонив весь інформпростір! Лозовий потрапив на розтяжку - з одного боку він герой Генпрокурора Шокіна, з іншого - герой якогось Дурнєва! Тут тобі ГПУ, тут же тобі й махач в Чернігові! Полярність інформаційних подразників рівна 180 градусам! Постмодернізм - штука тонка! Постмодернізм - поняття, що передбачає інтертекстуальність, тобто надання відомим текстам, чи сценаріям нових змістів, котрі в новому контексті народжують новий зміст. В даному випадку постмодернітською поведінкою є одночасно кілька факторів - сліпота Генпрокуратури на багатомільйонні бюджетні грабунки і соколина прицільність до побутового хуліганства. А хуліганство політиків у постмодерністському дзеркалі є більшим злочином ніж розкрадання народних коштів. Коли Генпрокурор розповідає про те що він заважає розкраданню піску чи бурштину, то в порівнянні з вишками Бойка все яккраз і набуває постмодерністського формату. Посадити політичного хулігана Лозового насправді створює знову ж таки постмодерністську ситуацію - це визнання нинішнього формату ГПУ, її потенціалу вистачає лише на посполитих, на касту недоторканих її компетенція не поширюється. Щось це нагадує компетенцію постових міліціонерів - вони ганяють лише бабусь з городиною із тротуарів на околицях міст. Тепер зі сценарію з Лозовим на тлі сценаріїв з Бойком і Януковичем - є два виходи : посадка молодого політика Лозового переводить його у формат політично переслідуваного, а саму РПЛ - в лідера постмайданіської опозиції Порошенкові, і це лише посилить переконання простого громадянина, що хуліганство Лозового стало настільки політично дієвим, що діяти проти нього можна лише з допомогою прокурорської бити, оскільки справжнього дискутанта проти Лозового влада не має. Але ще комічніший ефект дає посадка Лозового для радикалізованого внаслідок бездарної політики виборця на місцях! Бо в кожному райцентрі є свій Лозинський, і, дивним чином він швидко встиг, або вже встигає, перефарбуватися із активіста ПР в активісти БПП»Солідарність». Щонайсмішніше, що особливо старанно перефарбовуються саме ті, хто грішив підвозом тітунків на Майдан. Тож посадка джуніора Лозового на тлі всепрощення тітушковозів перетворює ситуацію в повний постмодернізм, коли акценти зміщуються в бік гіперболізації дрібного хуліганства посполитих, але колоду в очу звичайно ж не помічають. Стаючи фактично адвокатами тих, хто в розкраданні державних коштів став фактично недоторканим. Ціннісна система стає з ніг на голову, а за політичну біографію сам Лозовий ще й подякує ! Можливо надгорбка на Байковому комусь не розіб ' є з вдячності!