Чому для мене День Конституції - не свято

Сьогодні - День Конституції

Але для мене це, на жаль, не свято. Бо жодна (!) норма Конституції - для прикладу, право на освіту, на роботу і зарплату, на медичну допомогу, на достойну і забезпечену старість, на власність народу на природні ресурси і надра тощо - не виконується.
Тепер суспільству знову брешуть, що вчергове змінимо Конституцію і заживемо, нарешті, як європейці. Ось і Президент теж переконує, що головне у змінах до Конституції - це децентралізація влади, передача повноважень регіонам. Децентралізація, звичайно, дуже важливо, але я переконаний, що це не головне, щоб Україна справді стала нормальною державою. Головне, на мою думку, у змінах до Конституції - це ліквідація дуалізму у владі, який веде до постійного взаємопоборювання і протистояння між гілками влади. Вибудувавши в Україні існуючий державний лад, ми вигадали велосипед, який нікуди не їде! Хто може з вас сказати упевнено: хто головний в Україні - Президент, прем'єр-міністр чи парламент? Отож! Живемо наче в парламентсько-президентській республіці, а Україною фактично керує Президент, а не прем'єр. Парламентська республіка передбачає існування сильного парламенту, а у нас досі немає закону про слідчі комісії парламенту - дієвого інструменту парламентського контролю за виконавчою владою. Якщо Президент фактично керує державою, має бути механізм притягнення його до відповідальності за вчинені ним злочини, а у нас досі немає процедури імпічменту президента і кожен, хто обіймає в Україні цю високу посаду, робить усе, щоб такої процедури ніколи і не було. І таких парадоксів можна наводити безліч.
Тому у змінах до Конституції головне, як я вже писав, - це прибрати дуалізм у владі. Україна має бути або класичною парламентсько-президентською республікою, як більшість країн Європи: лідер партії-переможця парламентських виборів стає прем'єр-міністром-главою виконавчої влади і здійснює усі кадрові призначення, у тому числі силовиків; президент виконує представницькі функції - презентація України за кордоном, вручення вірчих грамот послам, нагородження і цілий ряд інших. Або Україна має бути класичною президентською республікою, як США: обраний на всенародних виборах президент - глава виконавчої влади, посада прем'єр-міністра має бути ліквідована, парламент має сильні контрольні повноваження за діяльністю президента і всієї виконавчої влади.
Який варіант державного ладу особисто я вважаю найбільш прийнятним для України? На мою думку, Україна має бути президентською республікою. Але, щоб кожен новий глава держави не прагнув стати диктатором (що неодмінно веде до Майдану, бо козацькому роду немає переводу!), мають бути запроваджені дієві механізми контролю і відповідальності президента і виконавчої влади загалом через процедуру імпічменту, слідчі комісії, погодження ключових призначень і звільнень через парламент. Але головний запобіжник від тиранії і свавілля влади в Україні - це право народу на повстання! Таке право безумовно має бути передбачене у змінах до Конституції.
А те, що сьогодні пропонують суспільству під красивою обгорткою децентралізації, після якої ми начебто маємо зажити, як вареники в маслі - це чергове дурилово народу, написане, можливо, і в Києві, але узгоджене до останньої коми у Кремлі. Замість децентралізації нам фактично пропонують федералізацію України за путінським сценарієм. Чому Кремль так затято вимагає федералізації України?! Тому що "особливий статус" сьогодні для Донбасу, завтра ще для якоїсь області - це дуже короткий шлях до розпаду і знищення нашої держави. Писати власну Конституцію під диктовку з будь яких іноземних столиць - це визнавати свою меншовартість і неспроможність, що однозначно принижує Українську націю! Тому Радикальна партія закликає владу боротися з агресором, а не йти йому на поступки, які його все одно не зупинять, бо у слабкого ворог відбере усе.
Ну і, нарешті, кому не зрозуміло, що треба не Конституцію ледь не щороку змінювати, а владу, яка її не виконує.

Олег Ляшко,
Народний депутат України, 
Лідер Радикальної партії