Люблю Прилуки по-особливому

Днями був у Прилуках

Це містечко для мене - щось особливе. Я люблю Київ, де живу 25 років, люблю Чернігів, де народився, люблю Яблунівку, Комарівку і Борзну, де вчився в інтернатах, люблю Лизівку на Луганщині, де проводив літо в дитинстві, люблю старовинний Львів, де вперше побував вже дорослим, люблю Донецьк, де бував постійно до останнього дня напередодні повної окупації, люблю Маріуполь, де був в ніч визволення, люблю Закарпаття - якусь особливу планету в українському космосі, люблю

НАШ Крим, де мені було найкраще, понад усе - влітку, люблю Одесу - колоритну, красиву і завжди усміхнену, люблю Дніпропетровськ - нашу фортецю на Сході, воістину Четвертий Рим, люблю Харків, де вчився, люблю Запоріжжя, де дух Козацької доби досі в повітрі, люблю Волинь і Рівненщину, де нашу команду найтепліше приймають, люблю Черкаси - маленьке Чікаго на Дніпрі, як казали про нього в радянські часи "Радіо Свободи", де я сидів у тюрмі за вказівкою Кучми, люблю Херсонщину з найсмачнішими кавунами, люблю Полтаву, де найдобріші галушки і найпривабливіші дівчата, люблю Житомир, де світлі радісні люди, люблю Бахмач на Чернігівщині - центр округу, що обрав мене народним депутатом у минулому скликанні, люблю бандерівські Прикарпаття і Тернопільщину, люблю Хмельницький з його базарами, люблю Суми, де чомусь і кава не така, як скрізь, і запах лишається у пам'яті, люблю Вінничину, куди щоразу приїзджаєш, як до себе додому, люблю маленький Корець на Рівненщині, де на зустріч зі мною прийшло так багато людей, що заледве не розгубився, люблю Чернівці з ратушею і будинком митрополита... Люблю кожен шматочок нашої фантастичної країни, яку проїздив наскрізь...

Але Прилуки люблю по-особливому. Вперше себе пам'ятаю саме тут. З 2 років виховувався в Прилуцькому дитдомі. Тут я мріяв. А все, що є на світі, спочатку було мрією. Тут я зрозумів, ким хочу бути. Тут я плакав і сміявся. Тут я маленьким обрав свій шлях і крок за кроком йшов до нього. 

Відколи став народним депутатом - страшно подумати, 9 років тому - був у Прилуках більше сотні разів. І буду приїжджати ще. Бо тут мені найрідніше.