Шахтарі між владою і бізнесом

Більше 20 років вугільна галузь країни перебувала в стані спокою. Але жорстка криза у вугільній галузі змусила шахтарів приїхати до Києва за пошуком справедливості.

Понад тисячу шахтарів нині пікетували органи влади і вимагали звільнення міністра енергетики Демчишина.

Вугільники сьогодні вранці прорвалися через кордони міліції під стіни Адміністрації президента, а також вимагають скликати засідання РНБО, на якому мають бути вироблені заходи з урегулювання кризової ситуації у вугільній галузі. Створено переговорну групу, яка від імені профспілки шахтарів добиватиметься виплати заборгованості зарплати і обов’язкового викупу вугілля державою.

Кому вигідні вугільні протести? Влада бачить за цим руку приватної компанії Ріната Ахметова «ДТЕК», яка увійшла в публічний конфлікт з міністром Демчишин.

«ДТЕК» бачить причину виступів у тому, що вугільну галузь доводять до ручки непрофесіонали і вказують на «руку» Демчишина та Порошенка. Причина криється в тому, що близькі до президента бізнесмени (група «Енергостандарт» російського громадянина Костянтина Григоришина) норовлять змусити «ДТЕК» поділитися непосильно нажитим майном.

Один з менеджерів «ДТЕК» Віталій Бутенко прямо заявив, що з осені 2014 від їхньої компанії постійно вимагають поділитися бізнесом - продати «Західенерго» і «Дніпроенерго».

З іншого боку Міненерго зіткнулося з тим, що фактично 90% електроенергії виробляється на ТЕС - це зона впливу «ДТЕК». І в умовах фінансової кризи держава захотіла знати - а у скільки ж насправді обходиться видобуток вугілля компанією «ДТЕК» і скільки тоді коштує 1 квт-година електроенергії?

За розрахунками Міненерго тариф для ТЕС «ДТЕК» потрібно дивитися, виходячи з ціни вугілля у 800-900 грн. «ДТЕК» же наполягає, що ціна вугілля наближається до 1300 грн. І вимагає тарифу не 80 коп, а хоча б 1,1 грн. за 1 квт-годину. До того ж «ДТЕК» може абсолютно «законно» не розкривати собівартість вугілля. Хоча за різною інформацією вартість видобутку не перевищує 700 грн.

Як результат, "ДТЕК" пояснює неможливість купувати вугілля у шахт, оскільки держава установила низький тариф для купівлі електроенергії у ТЕС. Плюс до цього - борги «Енергоринку» на суму більше 6 млрд. грн. «Енергоринок» навіть змушений був нині залучити 1 млрд. грн.. кредиту для виплати зарплати шахтарям.

Але Міненерго і влада в цілому допустили жорстку «реформаторську» помилку, коли відмовилася від дотацій для вугільної галузі на 2015 рік. А тепер, коли смажений півень клюнув в одне місце, Яценюк і Демчишин «бігають» і шукають гроші в бюджеті на оплату шахтарям. Цього року знадобиться щонайменше 4 млрд. грн на ці цілі.

Друга помилка: влада вважала, що зможе замістити українське вугілля закордонним. Не варто навіть пояснювати, як це сприймають шахтарі, які й так зі страхом очікують прийдешньої приватизації та скорочень. В принципі важко зрозуміти, чим керуються в Міненерго, коли вважають, що постачання вугілля з Росії чи ПАР будуть стабільніші, ніж видобуток власного вугілля.

Так, не можна сказати, що шахтарі «жирували» в колишні роки, але принаймні були впевнені у своєму майбутньому на пару років уперед. Саме це сьогодні їх жене на «барикади» до Києва. Звичайно, важко собі уявити, щоб виступи шахтарів привели до нової революції, але вони можуть претендувати на зміну керівництва Міненерго. Хоча навіть це не гарантує, що замість Демчишина не прийде інший ставленик президента Порошенка і знову відродиться конфлікт між «ДТЕК» і Міненерго.

У будь-якому випадку шахтарі, як завжди, стали заручниками з'ясування стосунків. "ДТЕК" відстоює і захищає свій бізнес. Можновладці, як завжди, намагаються використовувати адмінресурс для отримання вигоди. Це було при Януковичі, коли його старший син активно працював на ринку вугілля. Це повторюється і зараз, коли тему вугілля використовують для переділу власності.