Антикорупційне бюро отримало Голову: чи болітимуть голови корупціонерів?

Завершилася піар компанія з призначення Голови Аентикорупційного Бюро. Її плюси: Україна може відрапортувати іноземним спостерігачам, що відбулося зрушення в бік боротьби з корупцією.

Головою обрано особу, яка напряму ніяк не пов”язана з Президентом чи іншою політичною силою. Така собі “темна конячка”, яка надасть українському Уряду нагоду наполягати на виділенні чергового траншу фінансової допомоги, а іноземним спостерігачам – можливість заплющити очі на те, що окрім призначень поки що в цьому напрямку нічого не відбувається. Мінуси - справжньої боротьби з корупцією не відбудеться. Вірогідність: 90 відсотків.

    Чому? Часто, коли мене запитують: чому Ви займаєте ту чи іншу юридичну позицію, перша віповідь для “своїх” – “на відчуттях”. Хоча насправді відчуття сформовані підсвідомим аналізом деталей, багаторічним практичним досвідом та трохи інтуіцією. Чому така позиція в цьому випадку? Перше: обрано достатньо молоду людину, яка більшість свого практичного досвіду отримала на незначних (з точки зору “гранд” корупції) посадах в місцевих прокуратурах.   Тобто мова не йде про особу, що багато років пропрацювала Генеральній прокуратурі, отримуючі досвід розслідування “гучних” та складних справ. При цьому ця особа не має досвіду комерційної практики, що є запорукою розуміння того, де і як приховуються кошти у корупційних “бізнес-проектах”.
Друге: перша ж гучна заява цієї особи “мені говорять – тут на кого не покажи пальцем – усе корупціонери. Припустимо. Давайте усіх виведемо на Майдан і будемо розстрілювати. Тоді результат буде швидким, але сумніваюсь, що це наблизить нас до правової держави... Бюро має працювати виключно щодо чиновників нинішньої влади. Мовляв, справами колишніх чиновників варто займатися Генпрокуратурі або МВС.". Все. Це той посил, якого так потребує сьогоденна влада. Бо насправді найбільша корупція прихована в схемах минулої влади, на які “пересіла” нова. І таким чином “нова” влада можу бути спокійна: не буде розслідування співпраці Курченка та Голови Адміністрації Президента, Бюро залишить у спокої Злочевського та Ставицького та, головне,  мільярди виведених за кордон минулою владою коштів, якими “минулі” вже встигли поділитися з “сучасними”, залишуться недосяжними для України..
Все, чим займатиметься Бюро – це середньостатистичним хабарництвом.  Недарма в якості однієї з найголовніших справ, з-за якої новопризначений Голова Бюро начебто пішов з прокуратури – хабар у розмірі 40 тисяч доларів США. Нажаль – це сума, велика для більшості громадян України – ніщо в умовах української корупції.
    Я пригадую спілкування з одним з українських бізнесменів, якому я розповіла про корупційний скандал в англійському Уряді, коли той на декілька днів дозволив “короткі” операції на певному ринку цінних паперів (продаж більшої кількості цінних паперів, ніж є в наявності), в результаті чого фірма – головний спонсор правлячої партії заробила 13 мільйонів фунтів, адже вивилася до цього готовою. На це відповідь українського бізнесмена була: “щасливі люди. В Україні крадуть мільярдами”. І це правда. Хабар в 30 мільйонів ЕВРО, в якому звинувачують Мартиненка в Швейцарії – це приклад “нормального розміру” хабаря у високій корупції в Україні. І це – далеко не найбільший розмір. На Нафтогазі заробляються мільярди.

    І звідси виникає ціла купа складнощів, до яких особа, яка звикла боротися з хабарями в десятки тисяч доларів апріорі просто не готова.
Хабар в 40 тисяч доларів можна передати в звичайному целофановому пакеті. Це - невеликий обсяг. І слідчі дії і процесуальна фіксація в даному випадку абсолютно прості. Достатньо “мічених” купюр. Що ж до відкатів в мільйони і мільярди, тобто випадків “гранд корупції”, то це передбачає складні банківські операції, що зазвичай мають своєю складовою міжнародні механізми, зокрема виведення та розміщення коштів на офшорних структурах, так звані “розриви” (коли участь у відмиванні коштів приймає банк, який отримує кошти на одну з створених ним власних фірм, а видає з не пов”язаної комерційнимим зв”язками іншої), участь іноземних фінансових установ, фіктивні контракти, підставних бенефіціарів тощо.
Тобто задля долання такої корупції треба розуміти, що її результати як правило переховуються за кордонами України, адже це важиво для доведення факту корупції в процесуальній площині. А якщо наслідком корупції стає заволодіння  українськими активами, то вони як правило “прикриті” номативною документацією, спростувати яку з професійної точки зору достатньо складно. І до цього треба бути готовим. Наприклад в приватизації “Криворіжсталі” на перший погляд все було законно. Але тільки після вивчення тендерної документації з залученням фахівців – металургів з”ясувалося, що умови конкурсу передбачали можливість продажу актива лише виробнику такої кількості коксу українського походження, яка заводу за хімичним процесом виробництва була просто не потрібна. І більш того, завод було придбано за кошти, попередньо виведені орендарями на офшор. А такі процеси вже передбачають наявність досвіду роботи в комерційному та міжнародному секторах. Чи є такий досвід в новообраного Голови – ні, не має.

По-третє, - людина працювала в адвокатській конторі. Це – з 99-відсотковою вірогідністю  - занесення хабарів суддям та прокурорам. Інкаше – не працювала українська адвокатська система в період 2011-2014 рр. І не було б за які “заслуги” ставати партнером.  Задекларованого “доходу” в розмірі 2 тисячі гривень на місяць можна навіть не торкатись. Це вже “на відчуттях”.

І по-четверте, треба погодитися з одним з головних претендентів на цю посаду, паном Чумаком, який раптом обмовився “по Фрейду”: “З канцелярії Президента переможцю, не обтяженному жодним власним ресурсом, в обмін на всіляку підтримку запропонують "потужних заступників", які великою мірою рулили б процесом”. І тут, хочеться зауважити, що не має більш “розумних” політиків, ніж колишні Президенти України. Вони і все розуміють, і знають як і що відбувається і що та як треба було б робити. Бо з одного боку знають систему, з іншого – вже не в неї і тому можуть критикувати. І тому пан Чумак озвучив те, що, скоріше за все і буде відбуватися в Бюро: Голова буде ізольований “потрібними” людьми, суддями і прокурорами. І скоріше за все не отримує можливості розслідувати щось більше, ніж хабарі у декілька тисяч доларів. Що в умовах української корупції, нажаль, - ніщо. Бо в нас крадуть мільярдами.