Власник сторінки
Голова фракції ВО "Свобода" у Львівській міській раді
Про "реформаторські ініціативи" на прикладі Львова
Нині ми постійно чуємо розмови про реформи та нові підходи у керівництві державою та місцевими органами влади. Про них, чи не щодня, говорять в уряді, на засіданнях парламенту, у президентській адміністрації.
Апологетами реформаторських ініціатив у місцевій владі також стали представники політичної партії "Самопоміч" на чолі з Андрієм Садовим.Та, як виглядає на практиці їхня здатність до ефективного управління на місцях? Спробуємо проаналізувати це на прикладі Львова, де посаду міського голови вже 9-ий рік займає лідер "Самопомочі" Андрій Садовий.
Виконавча влади у Львові - це 1350 посадовців на чолі з міським головою та виконавчим комітетом. Виконком, в ідеалі, за поданням міського голови затверджує на сесії міська рада на строк своїх повноважень.Натомість, у Львові дотепер працює виконавчий комітет, який сформували ще депутати каденції 2006-2010 років! Своїм рішенням міські обранці вже цього, чинного скликання у 2011 році виконком розпустили та зобов'язали Андрія Садового подати на розгляд новий склад, проте це питання міський голова заблокував у суді: ухвала Феміди зупинила дію рішення ради на час розгляду справи. Провадження в апеляційній інстанції триває й досі.
Виконком Львова, зразка минулого скликання, який виконує повноваження і до сьогодні - це семеро осіб, більшість із яких фактично вже вибули з його складу. Проаналізуємо: міський голова Андрій Садовий; керуюча справами виконкому Марта Литвинюк; єдиний із чинних заступників Садового Володимир Шевчук; Олег Синютка ( голова Львівської обласної державної адміністрації, колишній перший заступник міського голови, звільнений з посади в кінці 2014 року); Василь Косів ( викладач Львівської академії мистецтв, колишній заступник міського голови з гуманітарних питань, звільнений у 2013 році); Сергій Броневицький (колишній начальник львівської міліції у 2010-2012 рр.) та Василь Павлюк ( Генеральний консул України у Польській Республіці, колишній секретар ради, який припинив свої повноваження у березні цього року). Відтак, важливі для львівської громади рішення приймає закрита колегія із двох посадовців (!) міської ради та Андрія Садового, без легального мандату від представницького органу - ради та без відповідної законної чисельності, яка була б достатньою для дотримання кворуму засідань. При цьому, вплив інших суб'єктів на прийняття будь-яких публічних рішень нівельовано.
Аналогічний стан справ є і у виконавчій структурі апарату міської ради, яку не змінювали ще з 2006 року. Чинна структура - це колектив тимчасово виконуючих обов'язки керівників, зокрема: в департаменті розвитку, управліннях соціального захисту, освіти, капітального будівництва, муніципальної дружини, інвестицій та зовнішньоекономічних відносин, внутрішньої політики. У такому ж невизначеному статусі "т.в.о." перебуває і перший заступник міського голови. Ці люди по суті позбавлені важелів для належного адміністрування галузей, які їм доручили, а їхній статус "в. о." може тривати місяцями, а подекуди і роками.
Шість департаментів, тридцять три управління, безліч відділів і секторів та 1350 посадовців - це сьогоднішні реалії структури Львівської міської ради, яка залишається без жодних реформ із середини минулого десятиліття. Процес виконання будь-якого рішення у місті проходить через переобтяжену вертикаль семи рівнів: міський голова - заступник міського голови - директор департаменту - начальник управління- начальник відділу - начальник сектору - виконавець. Як наслідок - створені умови для колективної безвідповідальності керівників за невиконання будь-яких рішень та відігравання на звичайних виконавцях, які стають фактичними заручниками цієї схеми. Депутати пропонували міському голові якісну альтернативу в управлінні містом - ліквідацію надлишкової ланки департаментів, скорочення надмірної кількості штату службовців на 150 осіб, створення незалежного контролюючого органу (чинне управління контролю та аудиту підпорядковане міському голові, який сам же і очолює міську виконавчу владу), призначення відповідальних заступників міського голови по усіх важливих напрямах роботи виконавчої влади міста, аби ліквідувати можливість ухилення керівників від юридичної відповідальності за неякісну роботу чи зловживання. Проте Андрій Садовий звично оскаржив таку ініціативу у суді та зупинив дію ухвали міської ради про нову структуру, подавши клопотання про забезпечення адміністративного позову. Його позов і досі розглядають судові інстанції, натомість структура виконавчого апарату міської ради залишається у форматі 2006 року.
Єдине грунтовне дослідження ефективності чинної структури виконавчого апарату Львівської міської ради провів французький фахівець у галузі адміністративного права Алено Гійо у 2009-2010 роках. Тоді він приїхав до Львова на запрошення Андрія Садового, аби допомогти його команді усунути недоліки структури виконавчої гілки влади. Його висновки яскраво підкреслюють суть такої системи управління містом. У розгорнутій доповіді Гійо йдеться про те, що чинна структура апарату Львівської міської ради переобтяжена бюрократичними перепонами, корумпованістю, роздутим штатом та безвідповідальністю керівної ланки. За висновком фахівця, містом досі керує "централізована влада радянського зразка". Як наслідок, міський голова замість того, аби врахувати ці зауваження, навпаки - приховав від громадськості висновки іноземного фахівця. Лише чотири роки по тому звіт про роботу Алена Гійо опублікували журналісти за власною ініціативою.
Отож, який результат цих "реформістських" процесів? У Львові нині маємо далеку від європейської модель ручного керування містом, де основою всіх так званих інноваційних методів керівництва від очільника "Самопомочі" стає максимальна концентрація влади в руках однієї особи та обговорення владних рішень лише у закритому колі декількох людей.
То чи збігаються реформістські гасла лідера "Самопомочі" із його справжніми діями, як очільника найбільшого міста Західної України? Питання до роздумів.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.