ПРОСТА ЛОГІКА КОРУПЦІЙНОГО СКАНДАЛУ З УРЯДОМ ЯЦЕНЮКА

Гучний скандал, який набирає оборотів як в Україні, так і в світі – корупція в Уряді Яценюка.

Гучний скандал, який набирає оборотів як в Україні, так і в світі – корупція в Уряді Яценюка. На відміну від українців, яких корупцією високопосадовців вразити важко, інформація викликала серйозне занепокоєння і майже шокову реакцію в Європі та світі. Тим більше, що гроші, як наводять різні джерела, виводилися на закордонні рахунки та в офшори, що відслідковується контролюючими органами відповідних країн та надає вірогідності висловленим звинуваченням.

Чи є це замовленням? Так, звичайно. Чи відповідає інформація дійсності? Звичайно, що так. Викликає лише здивування, що в умовах, коли проти Уряду та Народного фронту працювали спецслужби Росії, використовувалися зв”язки економічних стовпів минулого Уряду, таких як Фірташ, Льовочкин та  Азаров, в самій Україні під контролем іншої політичної силі знаходилися таки потужні органи як СБУ та Генпрокуратура, Яценюк та його оточення не оцінили ризиків. Та повелися, як свого часу повів себе “хрещений батько” Арсенія Яwенюка у політиці – Віктор Ющенко: компромісно поставилися до кола Януковича та пов”язаного з ним бізнесу, фактично не переслідуючи їх, вступаючи в домовленості щодо активів, тим самим надаючи можливість використовувати і далі потужні фінансові та політичні ресурси; закрили очі на зростаючий вплив інших політичних сил, які також нарощували фінансову потужність, і, головне, пересіли на корупційні потоки минулої влади.

І в потрібний момент їх просто за це “підчепили на гачок”. Тому що те, що зараз відбувається – це гачок для Арсенія Яценюка, та серйозна загроза для тих членів Народного фронту, які є неприйнятними для Порошенка та Росії: Турчинова, Авакова, Пашинського, а також революційного крила Народного фронту.

Чому зараз? Тому, що з утворенням Антикорупційного бюро контроль за розслідуванням проти високопосадовців остаточно переходить під контроль Президента, який сконцентрував його над СБУ, Генпрокуратурою і, відтепер, Бюро. До блоку якого належить контроль над анттикорупційним Парламентським комітетом. І який пообіцяв з призначенням голови Антикорупційного Бюро, який є його креатурою, “не квапитися”. І вже не Аваков, лояльний до Яценюка, а коло Президента буде тримати  Прем”єра та його наближених осіб під загрозою розслідувань. Хід яких залежитиме від поведінки фігурантів. І це сприятиме остаточному перерозподілу впливу в Верховній Раді та країні. Цьому сприятиме і парламентське розслідування, за проведення якого проголосував пропрезидентський антикорупційний комітет Ради. А приставлені за домовленістю з Президентом до Міністрів квоти Народного фронту іноземні та інші зами, довершать справу перерозподілу влади.

Чому так відбувається? Все просто: новітня історія України постійно доводить одне: Президент за допомогою правоохоронців завжди бере владу в країні під свій контроль. Тим самим замикаючі на себе владну та корупційну піраміди.

А Яценюк та його оточення, не зважаючи на те, що прийшли до влади на хвилі революції, самі по собі в більшості революціонерами не є.  І саме тому вони побоялися зробити ті революційні кроки, які Україні були так необхідні: змінити нарешті конституційний лад, який є майже не існуючим в світі гібрідом і є постійною загрозою стабільності, та створити умови, за якими влада в країні з одного боку буде єдина, з іншого – бути результатом політичних домовленостей та компромісу якомога більшої кількості політичних сил. Таким устроєм є Парламентська республіка. Інакше – буде два лідера – Президент та Прем”єр, кожний з яких перетягуватиме  владу на себе, з прогнозованим результатом перемоги лише одного з них. 

Приймав особисто Арсеній Яценюк участь у корупційних діях? Безпосередньо - ні. Опосередковано – так. Він їх мовчазно погоджував. І відкрито не погоджував антикорупційни ініціативи. В цьому йому значною мірою допомогав Мін”юст, який проштовхував популістичні, не працюючи нормативні ідеї для того, щоб Уряд міг звітувати перед міжнародними фінансовими організаціями та Євросоюзом про боротьбу з корупцією та реформи. Саме тому не запрацював інститут Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, який був оновлений влітку 2014 року і мав зосередити контроль над нормативними ініціативами Кабміну та Міністерств через сіть підпорядкованих Урядовому уповноваженому співробітників високого рангу внутрі міністерств та відомств. А не так, як наразі, коли міністри самі призначають та контролюють своїх “борців з корупцією”. І така структура  забезпечила б надання реальної картини Прем”єру. А не того, в чому запевняли міністери при внесенні тієї чи іншої ініціативи. Але насправді Прем”єр цієї реальної картини бачити не хотів. Про те, що в Уряді існує посада Урядового уповноваженого з такими функціями, в тому числі щодо перевірки нормативних актів на корупційні складові, правом нормативної ініціативи, Яценюк просто “забув”. Бо насправді те, чого він прагнув – це тиша, а не боротьба з корупцією та галас з цього приводу. Та лише враження, що в цьому напрямку щось відбувається.

Чим загрожує цей корупційний скандал? Наврядче Яценюк втратить свою посаду найближчим часом. Але його примусять поступитися своїх найбільш безкомпромісних соратників та деяких принципів. І поставлять перед фактом: працювати з командою Порошенка і за пообіцяють не чипати Арсенія Яценюка та його партнерів. Яких, до речі, саме тому публічно і не звинувачують в корупції. Принаймні в Україні. А якщо і звинувачують, то доволі “тихо”. Бо залишення можливості отримувати корупційні прибутки стане додатковим комерційним козирем в домовленостях.

Ця акція готувалося вже давно. На найбільш активних членів Народного Фронту вчинялися піар та реальні атаки, з мародерством та підкладенням мін під машини.  На них здійснювався політичний тиск. Їх “купували”, підсажуючи на фінансові потоки минулої влади, тим самими роблячи залежними. Генпрокуратуру та СБУ посутпово зачищали від лояльних до Уряду посадовців шляхом “вибіркової люстрації”. І головною метою цього було: концентрація влади в руках Президента. Який тепер і з Росією зможе домовитися, і остаточно врегулювати питання з індульгенціями для провідних членів Уряду Януковича та наближених до нього бізнесменів. Чому? Тому що саме Порошенко свого часу привів на перший Майдан Азарова. Тому що Голова його Адміністрації робив бізнес з Курченко. І багато інших “тому що”.


І відбувається це завдяки тому, що лідери другої революції не зробили дійсно революційних кроків. Не зламали системи. Не змінили Конституцію. Не переслідували без всіляких компромісів оточення Януковича, повертаючи виведене його Урядовцями майно Україні. І тоді б ці особи не фінансували бойовиків на Сході та піар атаки на Уряд як це відбувається сьогодні. Треба було не гратися у вибори, витрачаючи мільярди гривень та остаточно підриваючи економіку, а вводити воєнний стан та запрошувати в країну миротворців ООН. І наводити порядок в країні. А не пересідати на корупціїні потоки.

А тепер? Тепер Україна буде дивитися на повторення помилок Ющенка в новому форматі. Але з більш руйнівними наслідками. Та поступовий реванш Росії, яка на зруйновану економіку України зайде “без бою”.