Чого вимагає від України МВФ?

Чому виконання цих вимог шкідливе для української економіки?

Українському суспільству нав’язується образ МВФ, як доброго дядечка, який всім допомагає, роздає гроші, а «реформи», які він нам нав’язує, спрямовані на благо країни, забезпечать її економічний розвиток і процвітання. Насправді, все зовсім не так. МВФ є залишком вже зниклої Бреттон-Вудської монетарної системи, де він виконував функції валютного обмінника. Річ в тім, що нинішній спосіб визначення курсу валют ,через співставлення попиту і пропозиції на міжбанківському ринку, виник лише в 70-ті рр.ХХ-го століття. До цього, після краху золотого стандарту, міжнародна спільнота довірила визначати курси валют наднаціональному органу – МВФ. Той емітував власну валюту SDR (в перекладі з англійської – спеціальні права запозичення) та встановлював курси інших валют до неї. До речі, Україна отримує кредити від МВФ не в доларах чи євро, а в цих таки SDR. Після краху Бретон-Вудської системи МВФ вирішили не ліквідовувати, а пристосувати для сприяння міжнародній торгівлі та інвестиціям. Фактично, він має забезпечувати виконання сторонами своїх зобов’язань. Кредитні лінії, які відкриває МВФ Україні та іншим країнам, не можуть бути вільно використані ними, а лише слугують свого роду гарантією погашення кредитів й інших зобов’язань перед міжнародними кредиторами. Кошти МВФ зараховуються в резерви Нацбанку, проте не можуть бути використані ні для валютних інтервенцій з метою підтримки курсу гривні, ні для погашення зовнішніх боргів, крім кредитів самого МВФ. При цьому Фонд накладає заборону не лише на використання своїх коштів, але й на використання власних валютних коштів України, через встановлення мінімального розміру валютних резервів, які визначені спільним меморандумом. Кошти МВФ є лише своєрідним сигналом для інвесторів, що мовляв все гаразд, МВФ працює, ваші інвестиції повернуться. А для України вони є баластом, за який тим не менше нам доводиться платити відсотки.

Проте, за свій «баласт» МВФ вимагає певних дій, які фактично знищують українську економіку та призводять до зубожіння народу. При цьому, як представники МВФ, так і представники української влади, чисельні «експерти» як іноземні, так і вітчизняні намагаються переконати громадськість, що «реформи», які нав’язує Україні МВФ йдуть їй на благо. Але будь-яка людина при тверезому розумі, навіть без економічної освіти, зрозуміє, що це відверта брехня. Насправді, всі вимоги МВФ до України зводяться до скорочення дефіциту державного бюджету, тобто збільшення доходів та зменшення витрат. Збільшення доходів забезпечується зростанням податків, комунальних платежів та транспортних тарифів. З іншого боку скорочуються витрати через замороження або скорочення зарплат і пенсій, скорочення соціальних пільг, виплат, субсидій. Нам нав’язується платна освіта та так звана страхова медицина (тобто теж платна). Проте, будь-яка людина, яка хоч трохи розуміється на економіці, знає, що збільшення податків призводить до згортання бізнесу, скорочення виробництва та сфери послуг. В результаті, підприємства закриваються, безробіття зростає, а сума податкових надходжень ще більше зменшується. Скорочення соціальних витрат і зростання тарифів призводить до падіння платоспроможного попиту населення, що в свою чергу викликає скорочення виробництва і зменшення податкових надходжень. Тобто, заходи, які нав’язують Україні ліберальні реформатори заганяють економіку в глухий кут, і замість скорочення дефіциту держбюджету призводять до того, що держбюджет взагалі неможливо збалансувати і його дефіцит доводиться перекривати за рахунок збільшення позик та грошової емісії.