ПУСТІ РЕФОРМИ

намагається сьогодні здійснювати аграрний міністр Олексій Павленко

Після обрання горезвісного Віктора Януковича президентом України, в Києві жартували, що людей у Єнакієвому хапають на автобусних зупинках і відправляють до столиці на держслужбу.

Після останнього Майдану, на якому стартувала Революція Гідності, соціальні ліфти знову запрацювали на повну потужність. Проте, цього разу, донецьке походження стало чорною міткою, а новим географічним центром визначили усю правобережну Україну.

Правда, сьогодні неможливо стверджувати, що всю вертикаль узурпували вінницькі, хоча саме цей регіон подарував президента і голову парламенту. Але ж великого переїзду з Вінниці до Києва так і не трапилось.

Відтак потрібно ще пильніше слідкувати за бізнесовим минулим нових урядовців. Тоді й відкриється, хто й навіщо танцює українську економіку. І найбільш вразливу її частину - аграрний сектор. Що ж, почнемо потроху складати пазли...

 Виявляється, мережа магазинів побутової техніки «Фокстрот» подарувала щонайменше двох урядовців – міністра аграрної політики Олексія Павленка і першого замміністра інфраструктури Володимира Шульмейстера.

Вони одночасно у 2009 році покинули керівні пости мережі: Шульмейстер здав функції директора управляючої компанії «Фокстроту», Павленко здав пост виконавчого директора компанії «Фокстрот. Техніка для дому».

Ми не будемо стверджувати, що тепер власники «Фокстроту» Геннадій Виходцев та Валерій Маковецький заживуть, як коти у маслі. Занадто складним було те розставання з менеджерами, які контролювали грошові потоки магазинів у період кризи. До того ж, у подальшому, траєкторії вигнанців розійшлись.

 Павленко повернувся до агробізнесу, з якого він і прийшов у «Фокстрот» у 2006 році. До цього він три роки очолював компанію «Райз» одного з найбільших латифундистів України Олега Бахматюка. І саме на цей рядок у резюме натякають «джерела», коли кажуть, що саме Бахматюк був одним із донорів «Самопомочі» на парламентських виборах.  Адже, як відомо, кандидатуру Павленка на пост МінАПП запропонувала саме «Самопоміч».

З іншого боку між «Фокстротом» і МінАПП у Павленко була робота ще у кількох фірмах – «Агропрогрес холдинг» і «Житлобуд» екс-нардепа Івана Куровського, а також у ТОВ «Європейські молочні технології». Остання компанія, можливо, теж належить Куровському, але неможливо достеменно сказати, хто стоїть за засновницьким офшором з Кіпру «Вандано венчес лімітед». Єдине що можна стверджувати напевне, так це те, що до 2010 року ця фірма називалась «Творчий PR-центр «Альона Громницька та партнери». А її власниками були вказана у назві фірми колишня прес-секретарка Леоніда Кучми та такий собі Володимир Лукович.

Тож поки що залишимо на розсуд історію, чия саме рука відкрила урядові двері для Павленка, але будемо пам’ятати, що ця рука вперто тягнеться до прізвища "Бахматюк".

Крім свого головного роботодавця Олега Бахматюка, випускник Києво-Могилянської академії, міністр агропромислової політики і продовольства Олексій Павленко був і залишається досить близькою людиною ще з двома цікавими хлопцями: народним депутатом від «Блоку Петра Порошенка» Олексієм Савченко та Володимиром Шульмейстером, першим заступником міністра Інфраструктури.

Що ж їх поєднувало? Лише гроші і нічого іншого. Павленко і Шульмейстер добре заробили, працюючи в ГК" Фокстрот", а Савченко конвертував "зароблені" грошові потоки через свій Партнер-банк. За свідченням того ж Савченко, Павленко завжди був популістом, вмів гарно себе подати, але за підсумком виходив великий "пшик", а другий - Володимир Шульмейстер (до речі, працював і в "Партнер-банку" і в "Аванте" у Савченка) крав тихо та професійно. Наприклад, вкрав у Фокстрота страхову компанію "Добробут та захист".

З Савченко "фокстротовські" друзі років десять працювали щільно та наполегливо. Прикриттям цієї групи займався ще один їх приятель - Валерій Гелетей, колишній віце-президент «Авант-банку», колишній керівник Управління державної охорони та колишній очільник міністерства оборони України.

Тут слід ретельніше зупинитися на фігурі згаданого нардепу від «Блоку Петра Порошенка» Олексія Савченко. У 1997-2003 рр. він працював у міліції і дослужився до заступника начальника київського УБОЗу, а потім став начальником управління безпеки банку «Персональний комп’ютер». Коли банк у 2004 році перейменували в «Родовід», то він там став заступником голови правління. Мова йде за той самий славнозвісний «Родовід», який контролював сам Юра Єнакіївський.

Крім цього, Савченко володів чернігівським ФК «Десна» і саме тоді зійшовся з горілчаним магнатом Павлом Климцем. Після цього знайомства Савченко став прискіпливо цікавитися спиртовою галуззю і у 2010 році, після того, як президентом став Віктор Янукович, очолив ДП «Укрспирт». Кажуть, саме тоді між Савченко та Павленко "пробігла" чорна кішка у вигляді колосальних спиртових коштів.

Наприкінці минулого року новопризначений міністр аграрної політики та продовольства Олексій Савченко зробив кілька доленосних заяв щодо реформування аграрного ринку. Зокрема, міністр Павленко зажадав негайної приватизації ДП "Укрспирт". Оточуючі побачили в цьому знак неминучих реформ, а обізнані - по-перше, помсту колишньому партнерові Савченко, а по-друге, спробу власноруч володіти українським спиртом.

 14 лютого у Вінницькій області, під час свого робочого візиту, міністр аграрної політики та продовольства України Олексій Павленко проінформував про стратегічні напрями розвитку аграрного сектору держави та заходи, що вживає Міністерство задля їх реалізації.
- Ми маємо пройти досить непростий шлях, пов'язаний із трансформацією нашого законодавства, щоб мати можливість відкривати європейські кордони для нашої продукції, - зауважив Міністр. 
За ствердженнями  Олексія Павленка, загальна картина в аграрній сфері України на сьогодні досить непогана. Проте, на його думку, аграрний бізнес негайно потребує окремих галузевих програм та залучення донорської допомоги у перспективні проекти аграрного спрямування.
Цікаво, але протягом усієї цієї балаканини присутні так і не зрозуміли, що потрібно робити. Сіяти, як сіяли. Збирати, як збирали. Хоча, в набагато складніших умовах та відсутності будь-яких перспектив на покращення... 

 Як відомо, призначення Олексія Павленко міністром викликало справжній  шок у багатьох. Адже серед кандидатур, яких пророкували на посаду міністра, були, люди з авторитетом та величезним досвідом роботи в аграрній сфері. Проте, призначили Павленко, який прийшов з бізнесу. Але ж Мінагрополітики – це не бізнес-структура!!! На це відомство покладена ще й величезна соціальна відповідальність – добробут жителів сільських територій. А може нова аграрна доктрина від початку базувалась на бізнес-принципах, де нема місця українським селянам, а все належить монстрам-агрохолдингам?!

Якщо ж врахувати той факт, що у складі заступників міністра Павленко знаходиться ще один вихованець агрохолдингу (цього разу, скандального агрохолдингу "Мрія") - Владислава Рутицька, то стає вочевидь ясною подальша політика міністерства, про яку неодноразово "натякав" і сам міністр Павленко у своїх багаточисельних виступах: сконцентрувати, структуризувати та в подальшому передати усі земельні ресурси України в управління агрохолдингів.

 Сьогодні бувший та діючий аграрні міністри з’ясовують  в інтернеті, хто з них більше вкрав. В той же час, єдина в Україні прибуткова галузь – агросектор – балансує на межі виживання.

З часу призначення Олексія Павленко міністром - результату майже ніякого. Немає навіть конкретної програми, лише загальні фрази, які нікого ні до чого не зобов’язують і нічого не вирішують.

Посівна під загрозою. Практично всі державні програми підтримки сільгоспвиробників припинилися. Обіцяних законодавчих змін так і не сталося. Навіть ліквідація Держсільгоспінспекції, яку обидва останні міністри звинуватили у корупції та перешкоджанні у роботі аграріїв, не відбулася – виявилося, що без цього контролюючого органу проблем ще більше.

Не знайшовши, яким чином і що саме реформувати, нове керівництво час від часу повертається до тих механізмів, які були впроваджені очільником Мінагрополітики Миколою Присяжнюком. Адже саме у період 2011-2014 років експерти почали називати аграрний сектор «локомотивом української економіки». Перш за все, завдяки тому, що Присяжнюк не побоявся визнати: село – це основа української нації, за нього потрібно боротися, необхідно підтримати дрібного сільгоспвиробника, простого фермера, одноосібника, потрібно створити кооперативи і дати можливість міському населенню купувати якісну продукцію за доступними цінами. Так навіщо українському селянину задалися ці пусті розмови про реформи? Та й взагалі, навіщо реформувати те, що «витягувало» економіку і На жаль, в Україні стало традицією звинувачувати попередників і руйнувати замість створення нового. Адже ні Швайка, ні Павленко не відкрили жодного оптового ринку сільгосппродукції, скоротили та урізали програми державної підтримки, не змогли забезпечити виробників здешевленим пальним та недорогими міндобривами. Як бачимо, «аграрний локомотив» Ігоря Швайки вже не поїхав, а «локомотив» Олексія Павленка ще не поїхав. Чи вже не поїде?

 (далі буде)

джерело: http://h.ua/story/416094/